Посварившись з художником Полем Гогеном, Ван Гог, будучи психічно неврівноваженою людиною, відрізав собі мочку лівого вуха і віддав її в знак особливої прихильності знайомій повії.
Зовсім по-іншому звучить версія істориків-мистецтвознавців з Гамбурга. На їхню думку, каліцтво Вінсенту завдав не хто інший, як Поль Гоген, його друг і один з найбільших французьких імпресіоністів. Під час сварки-бійки він просто-напросто одним помахом рапіри відтяв сильно п’яному Ван Гогу вухо цілком. Коли ж він в страху біг, Ван Гог повернув до готелю до дівчини Рахель, вручив останньої закривавлене вухо і заснув.
До речі, Рита Вільдеганс і Ганс Кауфман стверджують, що Рахель і стала причиною сварки двох найбільших художників. Пізніше на користь цієї версії було видано послання Вінсента брату Тео, в якому знаходилися і такі слова: «на щастя, Поль не озброєні …» нічим іншим.
Крім цих листів, дослідники наводять і рядки з останнього листа Ван Гога Полю Гогену, де він пише про їх обопільної мовчанні. Чи не означає це, що Ван Гог дає слово мовчати про те, хто завдав йому каліцтво? Хто знає. Довести правдивість тієї чи іншої версії не представляється можливим. Але достеменно відомо, що після всього, що сталося Гоген спішно поїхав в одну з країн Африки, а Ван Гог, розлючений його втечею, незабаром застрелився. Звідси випливає і версія, глибоко відповідає сподіванням пересічного обивателя: Гоген і Ван Гог ніби були в інтимній близькості. І коли Поль Гоген вирішив порвати ганьбить їх зв’язок, Ван Гог, в пориві гніву, власноруч завдав собі поранення.
Існує і ще один варіант цієї події. Ван Гог був не тільки неврівноважений, але і хворий. Забувати про це не варто. Одного разу одна з повій запитала художника, що він буде робити, якщо у нього не залишиться грошей. Що сталося далі, відомо всім.
Іншої версії дотримується Мартін Бейлі, британський автор книг про життя і творчість Ван Гога.
Згідно з його дослідженням, Ван Гог завдав собі каліцтво лезом, коли голився. Саме тоді йому повідомили, що його брат Тео заручився. Адже мало того, що брати були дуже близькі, останній забезпечував Ван Гогу безбідне існування. Історик стверджує, що страх бути покинутим, привів художника і до чергового нервового зриву, і до необдуманого вчинку з вухом. Сварка ж з Гогеном лише «доконала» художника.
Треба сказати, що і багато інших сторінок життя художника досі покриті таємницею. Навіть його смерть не до кінця зрозуміла.
Під час однієї прогулянки Ван Гог отримує поранення в груди. Сталося це у Франції 1890 року в кінці липня. За однією версією художник невдало спробував звести рахунки з життям і помер від втрати крові. За іншою, він став жертвою підлітка або групи підлітків, які часто складали компанію покинутому всіма художнику в питних закладах. Яку з версій вважати найбільш правдоподібною — особиста справа кожної людини. Але розглядаючи картини великого художника, варто пам’ятати, що «безсмертний лише той, чиє ім’я залишиться не тільки в історії живопису», наприклад, але і «в історії людства …».
Ольга Степаненко
