Аріман, відомий як злий дух у ранній іранській релігії, зороастризмі та зурванізмі, виступає як Володар темряви й хаосу, а також як джерело людського збентеження, розчарування та чвар. Він також відомий під ім’ям Анхра-Майню (злий дух або темний дух) і існує як противовага Спента Майню (доброму духу або світлому духу), також відомому як Ахура-Мазда та Ормузд.
У ранній політеїстичній перській релігії, Ахура-Мазда виступав царем богів і творцем світу, водночас Аріман, володар легіонів демонів, виступав його противником. Після реформ Зороастра (бл. 1500-1000 рр. до н. е.), які призвели до монотеїстичної релігії зороастризму, Ахура-Мазда став єдиним істинним богом, а всі інші божества — еманаціями та аватарами його влади, але Аріман залишився джерелом і втіленням зла.
Зороастризм замінив попередню систему вірувань і був прийнятий імперією Ахеменідів (бл. 550-330 до н. е.). У якийсь момент наприкінці історії імперії (або набагато раніше, на думку деяких учених) виникло питання, як Аріман – і, отже, зло – міг існувати у світі, створеному всеблагою, всемогутньою божественною істотою. На це питання відповів зурванізм (який часто називають єретичною сектою зороастризму), який зробив Зорвана, другорядного бога в ранній іранській релігії, вищою істотою та володарем нескінченного часу.
Зорван породив і Ахура-Мазду, і Арімана, і, отже, Ахура-Мазда не несе відповідальності за зло; зло було результатом власного вибору Арімана прагнути до протилежності найвищого добра. Вважається, що фігура Арімана, супротивника божественного добра та підбурювача чвар, вплинула на створення подібних надприродних істот у пізніших релігіях, таких як Сатана в юдаїзмі, Диявол у християнстві та Ібліс або Аль-Шайтан в ісламі.
Іван Гудзенко
