Історичний контекст
Перш ніж розібратись, хто саме стояв за створенням цього видатного перекладу, варто зрозуміти історичний контекст. Коли Яків І став королем Англії у 1603 році, релігійні конфлікти у країні були гострими, особливо між англіканською церквою та пуританами, які вимагали більшої чистоти й реформ у релігійній практиці. Один із основних пунктів їхньої критики стосувався доступних перекладів Біблії. Існуючі варіанти, такі як Женевська Біблія, не задовольняли всі сторони через те, що вони містили теологічні коментарі, які викликали конфлікти серед різних груп.
Тож у 1604 році під час конференції в Гемптон-Корті було прийнято рішення про створення нового перекладу, який мав стати єдиним для всіх. Цей проект отримав підтримку короля Якова, який був не тільки політичним, але й релігійним лідером Англії.
Хто працював над перекладом?
Хоча саме ім’я короля Якова закріпилось за цією Біблією, він не брав участі в її написанні. Замість цього переклад був виконаний комітетом з 47 вчених і теологів, які були членами англіканської церкви. Процес перекладу тривав близько семи років (з 1604 по 1611 роки).
Однією з головних фігур, яка керувала цим проектом, був Річард Бенкрофт, архієпископ Кентерберійський. Він діяв у ролі наглядача і забезпечував загальний напрям і єдність роботи комітету. Бенкрофт контролював роботу перекладачів і вирішував спірні питання, що виникали під час роботи над текстом. Його роль можна порівняти із сучасним редактором великого літературного проекту, який стежить за цілісністю стилю та змісту.
Структура перекладацької роботи
Комітет був поділений на шість груп (або «компаній»), які працювали окремо над різними частинами Біблії. Дві групи працювали в Оксфорді, дві — в Кембриджі і ще дві — в Вестмінстері. Кожна з цих груп мала перекладати певні частини Біблії: від П’ятикнижжя Мойсея до Нового Завіту.
Важливо зазначити, що перекладачі не писали текст «з нуля». Вони використовували попередні переклади, зокрема латинську Вульгату, грецькі та єврейські оригінали, а також Женевську Біблію, щоб створити новий варіант, який би відповідав вимогам того часу. Їхня мета полягала у створенні тексту, який би був зрозумілим і доступним для всіх, зберігаючи при цьому священну точність та велич.
Вплив Шекспіра: міф чи реальність?
Одним із популярних міфів про Біблію короля Якова є твердження, що відомий драматург Вільям Шекспір міг брати участь у її написанні. Хоча це припущення довгий час циркулювало серед деяких дослідників, немає жодних реальних доказів, які б підтверджували цю гіпотезу. Стиль Шекспіра відрізнявся складними метафорами та поетичними образами, тоді як стиль KJV — більш мінімалістичний, стриманий та прямолінійний. Ба більше, у той час театр у багатьох побожних колах Англії вважався аморальним, і участь такого драматурга у релігійному проекті навряд чи була б схвалена.
Літературна та культурна значущість
Біблія короля Якова мала величезний вплив на англійську мову та культуру. Вона не тільки стала основною версією Біблії для англійців, але й запровадила у мову ряд фраз та ідіом, які використовуються й сьогодні. Вислови на кшталт «випробування вірою», «хранитель брата мого» та «битва добра» стали частиною англомовної культури. Крім того, ритмічний та піднесений стиль перекладу робив його читання не тільки релігійною практикою, але й літературною насолодою.
Протягом трьох століть KJV залишалася стандартним перекладом Біблії в англомовному світі, аж до появи нових перекладів у ХХ столітті, які прагнули зробити текст більш доступним для сучасного читача.
Іван Гудзенко