Хроніки Нарнії – це унікальна за обсягом книга-фентезі Клайва Стейплза Люїса, адресована дітям. Складність книги полягає у різновиді накопиченого автором зібраного матеріалу. Складовою цього матеріалу є грецька міфологія тісно переплетена з елементами християнської Біблії.

При швидкому писанні Нарнії, Люїс менше приділяв уваги стилю, все у нього змішалося докупи: традиції з міфологією. Толкіну не до вподоби була ця книга, оскільки в ній прослідковувалися алегорії Євангелія. Для нього такий метод здавався чужим.

Першу частину циклу представляє Фазер Крісмас, Снігова королева, фавни з кентаври (римська та грецька міфологія), безкінечна зима (скандинавська), страта та відродження Аслана (євангельська історія зради, страти, воскресіння Ісуса). Для більш детального аналізу «Хроніки Нарнії» розкладемо даний матеріал на шари. Плутанина виникає на початку «Хронік Нарнії», власне вона стосується послідовності написання книги. Так наприклад, в книзі «Племінник чарівника» сказано не тільки про створення самої ж Нарнії, а Білу чарівницю з походженням платтяного шкафа написав останньою.

Перша книга називалася «Лев, чарівниця та платтяний шкаф», зберігаючи чаруючу першоначальну історію. У російському видавництві опубліковані п’ятий та шостий том  восьмитомника зібрань творів Люїса. Після книги «Лев, чарівниця та платянний шкаф» йдуть наступні: «Кінь та його хлопчик», «Принц Каспіан», «Покоритель зірки, або Плавання на край світу», «Срібне крісло», «Племінник чарівника», «Остання битва».

Інтерес до книги почав зростати, пізніше відбулася голлівудська екранізація фільму. Ускладнює «Хроніки Нарнії» алгоритм. На відміну від «Володаря перстня», в якому фігурують такі міфологічні істоти як гноми, ельфи, в книзі Люїса  присутній  простий лев. Реалістичною екранізацією притча перетворюється в екшен. «Нарнії почалися» ще до написання самої книги.

У книзі Люїсом використовується образ фавна, котрий гуляє по лісу, з парасолькою та сувоями під пахвою, тоді вперше зіштовхується з дітьми, спілкування з якими чомусь не в’язалося.  Проте  зацікавив розповідями казок евакуйованих з Лондону дівчат. В голові Люїса як не дивного образи почали рухатися і тоді той зрозуміє, що історію, яка відроджується потрібно записати.

За прототип Люсі Певенсі взяв Джун Флюет – дочку викладача стародавніх мов при школі святого Павла. «Хроніки Нарнії» письменник присвятив похресниці Люсі Барфілд, дочки найближчого його друга Оуена Барфілда. Ще один персонаж книги «Срібне крісло» Квакль-бродякль – прототип садівника. Також він використав географічний прототип – Ірландію. Репетитор Вільям Керкпатрік використовується  в ролі прототипа Дігори у книзі.  І ще не менш важливий факт: у хроніці «Племіник чарівника»  мова йде про яблуко вічного життя, яке хоче вкрасти Дігорі для порятунку хворої матері (пряма паралель з біографією Люїса, в котрого теж як не дивно хвора матір).

А тепер щодо використаного біблійного пласту у «Хроніках Нарнії», можливо це своєрідний підхід автора як певної інтерпретації. Лев у Люїса – уособлення царя  і водночас згаданого в Одкровенні коліна Юди. Лев Аслан, який піснею створює Нарнію – посил на біблійну розповідь щодо творення світу Словом. І тут бачимо проведені аналогії з християнством: з’явлення Аслана на Різдво, віддання свого життя заради спасіння Адамового сина з полону Білої чарівниці, вбивство синами зла, воскресіння (пов’язують з особистістю Ісуса).

У фінальній частині Аслан явився усім у вигляді ягняти (символічний образ в Біблії, раннє християнське мистецтво), пропонуючи спожити смажену рибу (алюзія на Євангеліє від Івана). У наступній книзі «кінь та хлопчик», в якій йде мова про втечу з країни Тархістан Шасти з конем, де управляє тиран, з підпорядкуванням неправдивих та жорстоких богів – пряма алюзія на старозавітного пророка Мойсея та вихід єврейського народу з Єгипту.

В книзі під назвою «Покоритель зорі, або Плавання на краю світу» — опис одного із героїв, який носить ім’я Юстас Вред і перероджується в дракона. Зворотне перетворення в людину – це алегорія хрещення, що доволі рідкіше  зустрічається у світовій літературі.  Завершальна стадія книги «Остання битва» — розповідь про стару та нову Нарнію як алюзію на книгу Апокаліпсис Івана Богослова. У підлій Мавпі, яка спокушає практично усіх нарнійців, котрою схиляються до поклоніння люди лже –Аслану є алюзія на Антихриста та Звіра.

Як вже раніше повідомлялося у  «Хроніці Нарнії» тісно переплетені міфологічні персонажі, зокрема такі як фавни, кентаври, дріади, сільвани. Згадується сцена циклу – хода Вакха, менад, Сілена, під підпорядкуванням Аслана в частині «Принц Каспіан». Оскільки Люїс проявляв любов до середньовіччя, то по крайній можливості старався використовувати це в книгах. Не дивно, що «Хроніки Нарнії» мають посил на середньовічну літературу. Як підтвердження маємо два приклади.

У першому латинський письменник Марціан Капелла веде розповідь про Філологію, яка мандрує на кораблі аж до краю світу, з нею лев, кішка, крокодил та сім матросів, хоче випити з чаші Безсмертя, яка здійснює виверження книг, подібно ж  Ріпічіпу, що втілює царство у «Покорителі зорі», кидає шпагу на порозі країни царя Аслана. Пробудження природи, яка присутня у сцені творення Нарнії Асланом з книги «Племінник чарівника»  є нагадуванням сцени як появляється діва Природа з твору «Плач Природи» в поета та богослова ХІІ Алана Лільського.

Люїс використовує як джерела у написанні книги твори Едмунда Спенсера та Джона Мільтона, а саме «Королеву фей» та «Втрачений рай». Ще один цікавий момент – срібне крісло, яке з’являється в «Королеві фей». Показується сидіння на троні Прозерпіни. Є одна особливість: у «Втраченому раї» та «Племіннику чарівника» біблійні паралелі відсутні, але сюжет близький до Толкінського «Сільмарілліона».

Дослідниками робляться спроби розгадати «код Нарнії», котрим об’єднані усі сім книг. На їхню думку це число символічне: сім таїнств католицької церкви, сім ступенів посвяти в англіканській церкві, сім добродійств, сім смертних гріхів. Перескочити інших бажав Майкл Уорд, який під сімома «Нарніями» вгледів сім планет із середньовічної космології: у першій частині – Юпітера, у другій – Марса, у третій – Сонце, в четвертій – Місяць, п’ятій – Меркурія, шостій – Венеру, сьомій – Сатурн.

До атрибутів першого відніс царювання, повернення людини від смерті до життя; до другого покровительство над лісами та полями; втіленням Сонця є солярна істота – Аслан, наявні п’ять змій та драконів; металом Місяця є срібло, який впливає на припливи та відпливи; Меркурій є покровителем риторики, над злодіями та обманщиками, головний із них герой – вкрадений кінь або ж вкрадений конем хлопець; Біла чарівниця є аналогом вавилонської Венери – Іштар, нею  спокушаються Ендрю та робиться така ж спроба з Дігорі;  Сатурн під виглядом Часу, прокидається,  засурмивши  у сурму, тим самим відкриваючи новий шлях до Нарнії.

Люїсом не спроста використовує європейську культуру та літературу як деталі аби прикрасити інтелектуальну конструкцію, алюзією, а для здивування читачів. Люїс перевинаходжує заново сам європейський міф, тоді ж як Толкіен фокусує увагу на германській мові, будуючи  «міфологію для Англії». Для Люїса і європейська культура ,і  література – це живе джерело захоплення та натхнення та природній  будівельний матеріал, з допомогою якого створювалося написане ним.

Найбільший ефект Люїса – можливість говорити до інших мовою казки про велику кількість серйозних речей: це не лише життя та смерть, а власне те, що очікує за межею цієї смерті, про що наважувалися ще раніше казати середньовічні містики з богословами.

Пегас

Поделитесь эмоциями

Супер статья
6
Я доволен
3
Любовь
0
Так себе
3
Глупо
1

Интересно почитать:

Написать комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован.