Народився наприкінці літа 1899 року неподалік від міста Буенос-Айрес. Нащадки матері Леонор Суарес були іспансько-італійськими емігрантами і приймали безпосередню участь у війні за незалежність Аргентини. Батько Хорхе Хаслам обіймав посаду адвоката. Саме від батьків діти отримали привиту любов до літератури. Хорхе разом із своєю сестрою Норою (майбутня художниця) отримали прекрасне виховання, і перше ніж піти до школи навчилися добре читати й писати, вивчили англійську та іспанську мову.
Батько уважно слідкував за творчістю Хорхе, хлопчик займався складанням розповідей, потім перейшов на переклади. Батьки бачили, що їхній син має неабиякий талант письменника, відправили на навчання до четвертого класу учбового закладу столиці. Але надати нові знання хлопчику школа була не в силі. Хорхе нічого не залишалося окрім того, щоб продовжувати працю над розповідями. Викладачі школи гнівалися, з нього сміялися однокласники.
Зацікавлюватися навчанням почав після того як батько втратив зір. З 1914 року сім’я Борхес переїздить в Швейцарію. Тут він вивчає французьку, цікавиться німецькою філософією. Вступає до Женевського коледжу, знайомитьься з Морісом Абрамовичем, до того ж таким самим письменником як він. Після офтальмологічного лікування швейцарського центру у Борхессів назріла думка швидкого повернення на батьківщину. В тім плани змінилися через розгортання Першої світової війни, накалювання ситуації в Аргентині, змушені були залишитися там на сім років. Борхес захоплюється написанням поезій, віршів французькою мовою. Деякий час Хорхе проживав в Іспанії, де ппотрапив під сильний поетичний вплив Гійома Аполінера та Томаззо Марінетті, а також тих, хто представляв літературний авангардизм. Борхесом був опублікований перший твір «Гімн морю».
Ним опубліковано в Аргентині збірник поезій «Жар Буенос-Айреса», написано есе в літературні журнали та альманахи. Вперше користується виробленим самостійно жанром філософськкої розповіді, стаючи впливовим іспанськомовним сучасним автором. Починаючи з 1930 – х років працює в напрямку екзистенціалізму, в основі стилю були покладені філософія та уява з відсутністю традиційного життєвого досвіду. Товаришує з Вікторією Окампо – засновницею журналу «Sur» у 1931 році (бібліографія Борхеса поповнювалася публікацією, і не одною ). Через десять років Вікторії письменником було присвячено розповідь «Саду розхідних стежин». Стає відомий завдяки книзі в іспанськомовному світі, розпочинає співпрацю з Адольфо Касаресом (автором фантастики). Разом написали твори: «Дванадцять символів світу», «Бог биків», а також пародійний «Модель для смерті».
Інші у 1933 році увійшли до збірника «Всесвітня історія низькості». У 1952 році – друком виходить цикл есе під назвою «Нові розслідування». Цей жанр містив наступні розповіді: «Дзеркало загадок», «Версії однієї легенди» та інші. Борхес входить у товариство аргентинських письменників, стаючи його президентом, працював над сценаріями до художніх фільмів. З 1955 року – займає посаду директора Національної бібліотеки. Постійна робота призвела до втрати зору письменника у 1959 році. Функції особистого секретаря Борхеса виконувала його матір, якій він надиктував свої твори, будучи сліпим.
Викликав великий інтерес збоку англомовного світу, отримавши у 1961 році міжнародний приз. Хорхе Борхес за підтримки аргентинчького керівництва потрапляє в США, проводить лекції, здійснює європейське турне. Здобуває літературні премії, зокрема в детективному жанрі, у мистецтві – орден Почесного легіону Франції. З 1967 року – триває подальша творча діяльність. Вже п’ять років співпрацює з Норманом Томасом ді Джованні (англомовний перекладач, що ознайомив читачів з творами Борхеса). Світ побачив такі твори: «Книга видуманих істот», «Книга піску» та «Сім ночей».
Матір Леонор зводить сина з Ельзою Мільан (вдова) думаючи, що шлюб буде вдалим, оскільки необхідна була підтримка жінки сліпому письменнику, в тім усі надії розвіялися як дим. Минули три роки як Борхес розлучився з Ельзою. За Хорхе доглядала економка Фанні та її особиста помічниця Марія Кодама. З 1986 року – Борхес одружується з Марією, яка залишилася вірною до кінця життя. Останні роки свого життя Хорхе Борхес провів у Швейцарії, а точніше в містечку Женеві. Передбачаючи наближення смерті Хорхе звертається за допомогою – надання сповіді священнослужителями католицького і протестантського напрямку. На початку літа, у вісімдесят шести річному віці 1986 року важка недуга – рак печінки з емфіземою легень обірвали життя письменника. Після того як тіло Борхеса намагалися перепоховати в аргентинському кладовищі Реколетта поступила відмова його дружини. Процес перепоховання у лютому 2009 року припинили.
Пегас
