Хадиси — це сукупність висловлювань, дій та схвалень пророка Мухаммеда, які в ісламській традиції вважаються другим за значенням джерелом після Корану. Вони відіграють ключову роль у формуванні мусульманського права (шаріату), моральних норм і ритуальних практик. Слово «хадис» походить від арабського кореня ḥ-d-th, що означає «повідомлення», «розповідь» або «традиція».
Хадиси охоплюють різноманітні теми: від богословських питань до повсякденних порад, що робить їх невід’ємною частиною ісламської культури та науки. Вони передавалися усно та письмово через ланцюги оповідачів (існад), а їхня достовірність визначалася за допомогою спеціальних критеріїв.
Походження та передача хадисів
За життя пророка Мухаммеда його слова та дії фіксувалися його супутниками (сахаба). Однак у перші роки ісламу переважала усна традиція, оскільки записування хадисів не було систематизованим. Після смерті Пророка (632 р.) постало питання про збереження його спадщини.
Деякі ранні мусульмани побоювалися, що запис хадисів може призвести до їхньої плутанини з Кораном. Проте з часом необхідність у збереженні релігійних знань призвела до появи письмових збірок.
Формування науки про хадиси (ʿIlm al-Ḥadīth)
У VIII–IX століттях виникла наука про хадиси, яка включала:
- Існад— ланцюг передавачів, що підтверджує автентичність повідомлення.
- Матн— текст хадису, який має відповідати Корану та логіці.
- Класифікацію хадисівза достовірністю (сахіх, хасан, даїф тощо).
Найвідоміші збірки хадисів:
- «Сахих аль-Бухарі»(IX ст.) — одна з найавторитетніших книг у сунітському ісламі.
- «Сахих Муслим»— друга за значенням збірка.
- «Сунан Абу Дауд», «Джамі ат-Тірмізі»та інші.
Роль хадисів у мусульманському праві та культурі
Хадиси є основою для:
- Шаріату— визначають норми сімейного, кримінального та громадянського права.
- Ритуальних практик— пояснюють правила молитви, паломництва (хадж), посту.
- Моральних вчень— містять поради щодо чесності, милосердя, справедливості.
Сунна та її зв’язок із хадисами
Сунна — це практика Пророка, зафіксована в хадисах. Разом із Кораном вона становить основу ісламської традиції. Суніти та шиїти мають різні підходи до автентичності окремих хадисів, що впливає на їхні правові школи.
Сучасні дискусії щодо хадисів
У ХХ–XXI ст. виникли дебати щодо:
- Достовірності окремих хадисів(наприклад, слабкі або вигадані повідомлення).
- Методів інтерпретації— чи можна адаптувати давні тексти до сучасних умов.
- Ролі хадисів у реформуванні ісламу.
Хадиси залишаються ключовим джерелом ісламської думки, об’єднуючи релігійні, правові та культурні аспекти життя мусульман. Незважаючи на історичні та наукові дискусії, їхнє значення для розуміння ісламу є незаперечним. Вивчення хадисів продовжує відігравати важливу роль у мусульманській освіті та богослов’ї.
Іван Гудзенко
