Калліст Уер

Калліст Уер народився 1934 року  в одній із віруючих сімей, представників Англіканської церкви. Хлопець  виховувався  в  англіканській сім’ї, але вже потім, досягнувши сімнадцятирічного віку ближче  ознайомився з Православною церквою.

На його духовне виховання і становлення вплинули такі відомі персони як  священик (у майбутньому архиєпископ) Василій Кривошеїн, М.Зєрнов, архімандрит Лев Жиллє.

Поступово  Тімоті Уер  почав  бачити відмінність між православ’ям і англіканством. У 1958 році  він прийняв  Таїнство Хрещення, і був залучений  як постійний член релігійної громади Православної  церкви.  У 1963 році їде в монастир РПЦЗ (Російська православна церква закордонна), близько шести місяців проводить  служіння у Канаді.

У 60-х роках ХХ століття  Уер повертається у Великобританію, стає секретарем архієпископа Афінагора ІІ(Кокінакіса) – керуючого Фіатірською єпархією. Пізніше Афінагор ІІ звершує хіротонію , висвячує Уера у сан диякона. З 1965 року Уер проводить досить довгий час на відомому  острові Патмос, у монастирі святого апостола Іоанна Богослова (згідно церковного передання, на цьому острові апостол Іоанн Богослов написав пророчу  книгу «Апокаліпсис або ж Одкровення»).

У 1966 році  на острові Патмос (Греція) Уер приймає  не легке рішення, вибираючи шлях чернецтва. В монастирі святого Іоанна Богослова Уера було руко положено у сан ієромонаха (монаха-священика). Калліст Уер займається богословською діяльністю, досліджує Священне Писання, святоотцівські твори, які використовує  для  наукової роботи. З 1966 по 2001 роки Уера запрошують  до Оксфордського університету для того, щоб викладати  православ’я.

Уер виявляє неабиякі творчі здібності викладача, у вільний час займається написанням  кандидатської, а пізніше – докторської дисертації. Успішно захищає докторську дисертацію по проблемам сучасного православ’я, непорозумінь, конфліктів, які виникають на релігійному підґрунті.

За рішенням Константинопольськог патріарха, у 1982 році Уера було руко положено у сан єпископа Діоклійського, вікарія Фіатірської і Великобританської єпархії. Після своєї  хіротонії він залишається в місті Оксфорд (Англія), продовжує очолювати православний грецький прихід. Своє життя Каліст Уер  присвятив  науковому дослідженню.

Здійснює переклади  святоотцівських творів на  англійську мову. У цій роботі йому допомагають Д. Палмер і Ф. Шерард. Вони  займаються перекладом чотирьох томів книги «Добротолюбія». Каліст Уер друкується під мирським іменем Тімоті Уер. Після виходу  на пенсію, активно займається публікацією своїх праць.  У  2001 році продовжує  викладати, читати лекції з православного богослов’я  в Оксфордському університеті. У цьому ж році входить до складу ради директорів Інституту православних християнських досліджень  при Кембриджському університеті.

Невдовзі  займає посаду групи «Друзі Православ’я на острові Айона ». Бере участь  в комісії по питанню православно-англіканського діалогу. У 2007 році був піднесений у титулі митрополита Діоклійського.  Написав чимало книг  з православ’я. ще до прийняття священного сану і чернецтва, у 1963 році ним була написана книга «Православна церква». Багато разів ця книга  видавалася на російській мові.

У своїх книгах, Владика Каліст Уер намагається  показати вирішення багатьох складних питань сучасного  православ’я, уникнення різних  непорозумінь міжконфесійного характеру, налагодження діалогу з іншими протилежними  релігійними конфесіями. У його поглядах  ми бачимо  живий релігійний досвід Християнської церкви, який  є необхідним для сучасного православного світу.

Уер  займався роботою з аспірантами,тримаючи з ними постійний  живий контакт. Частина з них  були представниками  православної церкви, інша – західноєвропейського християнства. Проте  це не мало  ніякої різниці, адже і до тих і до тих,  православний богослов відносився дуже толерантно і помірковано. З його допомогою, з Оксфордського університету було випущено багато талановитих людей.  Майбутній архієпископ Волокамський, Іларіон захищав дисертацію про преподобного Симеона Нового Богослова, священик Іоанн Бер писав роботу про Іринея Ліонського, а інші стали єпископами Грецької і Вірменської церкви.

Каліст Уер займався творчою діяльністю, написав такі твори, які досі користуються великою популярністю, він є автором 12 публікацій:

1)     Тілесна молитва: Ісихастський метод і його нехристиянські паралелі

2)     Ісусова молитва у вченні св.. Григорія Синаїта

3)     Ікона людської свободи

4)     Православна церква

5)     Богословські  ресурси для розуміння християнської антропології у православній традиції

6)     Духовна боротьба у сучасному світі

7)     Ми не служимо Богу, коли ми неакуратні у своїх богословських висновках

8)     Таїнство людської особистості, і інші.

Серед бібліографічних робіт  найбільш відомі  такі:

1)      The Orthodox Church. — Harmondsworth: Penguin Books,
1963. 352 p (Французький  (L’Orthodoxie:
L’Eglise des sept Consiles. — Paris: Desclee de Brouwer, 1968. 480 p.

2)      The Power of the name: the Jesus Prayer in Orthodox
Spirituality. — Oxford: SLG press; Convent of the Incarnation, 1974. 25 p.

3)      The Orthodox Way. — London; Oxford: Mowbrays, 1979.
195 p. («Шлях православ’я» )

4)      Через творіння до Творця (1998 рік)

5)      Рукоположення  жінок  у  Православній Церкві / Пер. з англ. -М.: ББІ, 2000. 81 с. (спільно з Е. Бер-Сижель).

6)      Православна Церква. -М.: ББІ, 2001. 375 с.

Каліст Уер  і Девід Уінтлі Харт вважаються на сьогодні провідними богословами сучасної православної думки, а тому їхній внесок  у розвиток релігійного світогляду є неоціненним.  Сьогодні  мало таких  видатних людей, а виклики сучасних проблем суспільства у значній мірі є дуже великим. І вже сьогодні перед сучасними православними богословами  постають різні проблеми сьогоднішнього світу, а тому істинний богослов повинен дати чітку  відповідь  на поставлені  запитання людей.

Еталоном для духовно-морального оновлення повинен слугувати ніхто інший як Ісус Христос, проте не потрібно і забувати про  наглядні приклади сучасного православного богослов’я, яким є митрополит Калліст Уер і Девід Харт. Це дві людини, які зробили колосальний хід богословської думки у ХХІ столітті.

У їхніх творах  розкривається суть усього християнства, включаючи апостолький час, період апологетики, патристики і поступово переходячи до православної церкви, її сучасного стану, проблем, які виникають кожної години. Автори наново переосмислюють православ’я  і дають йому свої оцінки.

Богдан Стрикалюк