Калліст Уер народився 1934 року в одній із віруючих сімей, представників Англіканської церкви. Хлопець виховувався в англіканській сім’ї, але вже потім, досягнувши сімнадцятирічного віку ближче ознайомився з Православною церквою.
На його духовне виховання і становлення вплинули такі відомі персони як священик (у майбутньому архиєпископ) Василій Кривошеїн, М.Зєрнов, архімандрит Лев Жиллє.
Поступово Тімоті Уер почав бачити відмінність між православ’ям і англіканством. У 1958 році він прийняв Таїнство Хрещення, і був залучений як постійний член релігійної громади Православної церкви. У 1963 році їде в монастир РПЦЗ (Російська православна церква закордонна), близько шести місяців проводить служіння у Канаді.
У 60-х роках ХХ століття Уер повертається у Великобританію, стає секретарем архієпископа Афінагора ІІ(Кокінакіса) – керуючого Фіатірською єпархією. Пізніше Афінагор ІІ звершує хіротонію , висвячує Уера у сан диякона. З 1965 року Уер проводить досить довгий час на відомому острові Патмос, у монастирі святого апостола Іоанна Богослова (згідно церковного передання, на цьому острові апостол Іоанн Богослов написав пророчу книгу «Апокаліпсис або ж Одкровення»).
У 1966 році на острові Патмос (Греція) Уер приймає не легке рішення, вибираючи шлях чернецтва. В монастирі святого Іоанна Богослова Уера було руко положено у сан ієромонаха (монаха-священика). Калліст Уер займається богословською діяльністю, досліджує Священне Писання, святоотцівські твори, які використовує для наукової роботи. З 1966 по 2001 роки Уера запрошують до Оксфордського університету для того, щоб викладати православ’я.
Уер виявляє неабиякі творчі здібності викладача, у вільний час займається написанням кандидатської, а пізніше – докторської дисертації. Успішно захищає докторську дисертацію по проблемам сучасного православ’я, непорозумінь, конфліктів, які виникають на релігійному підґрунті.
За рішенням Константинопольськог патріарха, у 1982 році Уера було руко положено у сан єпископа Діоклійського, вікарія Фіатірської і Великобританської єпархії. Після своєї хіротонії він залишається в місті Оксфорд (Англія), продовжує очолювати православний грецький прихід. Своє життя Каліст Уер присвятив науковому дослідженню.
Здійснює переклади святоотцівських творів на англійську мову. У цій роботі йому допомагають Д. Палмер і Ф. Шерард. Вони займаються перекладом чотирьох томів книги «Добротолюбія». Каліст Уер друкується під мирським іменем Тімоті Уер. Після виходу на пенсію, активно займається публікацією своїх праць. У 2001 році продовжує викладати, читати лекції з православного богослов’я в Оксфордському університеті. У цьому ж році входить до складу ради директорів Інституту православних християнських досліджень при Кембриджському університеті.
Невдовзі займає посаду групи «Друзі Православ’я на острові Айона ». Бере участь в комісії по питанню православно-англіканського діалогу. У 2007 році був піднесений у титулі митрополита Діоклійського. Написав чимало книг з православ’я. ще до прийняття священного сану і чернецтва, у 1963 році ним була написана книга «Православна церква». Багато разів ця книга видавалася на російській мові.
У своїх книгах, Владика Каліст Уер намагається показати вирішення багатьох складних питань сучасного православ’я, уникнення різних непорозумінь міжконфесійного характеру, налагодження діалогу з іншими протилежними релігійними конфесіями. У його поглядах ми бачимо живий релігійний досвід Християнської церкви, який є необхідним для сучасного православного світу.
Уер займався роботою з аспірантами,тримаючи з ними постійний живий контакт. Частина з них були представниками православної церкви, інша – західноєвропейського християнства. Проте це не мало ніякої різниці, адже і до тих і до тих, православний богослов відносився дуже толерантно і помірковано. З його допомогою, з Оксфордського університету було випущено багато талановитих людей. Майбутній архієпископ Волокамський, Іларіон захищав дисертацію про преподобного Симеона Нового Богослова, священик Іоанн Бер писав роботу про Іринея Ліонського, а інші стали єпископами Грецької і Вірменської церкви.
Каліст Уер займався творчою діяльністю, написав такі твори, які досі користуються великою популярністю, він є автором 12 публікацій:
1) Тілесна молитва: Ісихастський метод і його нехристиянські паралелі
2) Ісусова молитва у вченні св.. Григорія Синаїта
3) Ікона людської свободи
4) Православна церква
5) Богословські ресурси для розуміння християнської антропології у православній традиції
6) Духовна боротьба у сучасному світі
7) Ми не служимо Богу, коли ми неакуратні у своїх богословських висновках
8) Таїнство людської особистості, і інші.
Серед бібліографічних робіт найбільш відомі такі:
1) The Orthodox Church. — Harmondsworth: Penguin Books,
1963. 352 p (Французький (L’Orthodoxie:
L’Eglise des sept Consiles. — Paris: Desclee de Brouwer, 1968. 480 p.
2) The Power of the name: the Jesus Prayer in Orthodox
Spirituality. — Oxford: SLG press; Convent of the Incarnation, 1974. 25 p.
3) The Orthodox Way. — London; Oxford: Mowbrays, 1979.
195 p. («Шлях православ’я» )
4) Через творіння до Творця (1998 рік)
5) Рукоположення жінок у Православній Церкві / Пер. з англ. -М.: ББІ, 2000. 81 с. (спільно з Е. Бер-Сижель).
6) Православна Церква. -М.: ББІ, 2001. 375 с.
Каліст Уер і Девід Уінтлі Харт вважаються на сьогодні провідними богословами сучасної православної думки, а тому їхній внесок у розвиток релігійного світогляду є неоціненним. Сьогодні мало таких видатних людей, а виклики сучасних проблем суспільства у значній мірі є дуже великим. І вже сьогодні перед сучасними православними богословами постають різні проблеми сьогоднішнього світу, а тому істинний богослов повинен дати чітку відповідь на поставлені запитання людей.
Еталоном для духовно-морального оновлення повинен слугувати ніхто інший як Ісус Христос, проте не потрібно і забувати про наглядні приклади сучасного православного богослов’я, яким є митрополит Калліст Уер і Девід Харт. Це дві людини, які зробили колосальний хід богословської думки у ХХІ столітті.
У їхніх творах розкривається суть усього християнства, включаючи апостолький час, період апологетики, патристики і поступово переходячи до православної церкви, її сучасного стану, проблем, які виникають кожної години. Автори наново переосмислюють православ’я і дають йому свої оцінки.
Богдан Стрикалюк