Головні ідеї каїнітів
Каїніти дотримувалися вчення, в якому Яхве (Бог євреїв) сприймався не як милостивий і всемогутній творець, а як нижчий, і навіть ворожий, деміург. Ця ідея ґрунтувалася на гностичному дуалізмі — вченні, що світ був створений не добрим Богом, а недосконалим деміургом, який перешкоджає людству возз’єднатися з істинним, невідомим і досконалим Богом.
Каїніти йшли ще далі, стверджуючи, що Яхве був активним злом, яке прагнуло стримати розвиток божественного знання (гнозису) у людстві. Їхні біблійні інтерпретації відображали це переконання: вони вшановували біблійні постаті, які традиційно засуджувалися, як-от Каїн, Ісав, содоміти, Єва та навіть Юда Іскаріот. Для каїнітів ці персонажі були носіями прихованого знання, яке суперечило волі «ревнивого та ірраціонального» творця, якого вони називали Істера (Черево).
Культ Каїна
Сама назва секти вказує на її шанування Каїна, біблійного першовбивці, який убив свого брата Авеля. На думку каїнітів, Каїн, а також інші біблійні «антигерої», ніс у собі особливе знання, яке дозволяло людині прозріти справжню природу світу. Це була спроба перевернути уявлення про добро і зло, нав’язане, на їхню думку, несправедливим деміургом.
Іншим центральним персонажем у вченні каїнітів був Юда Іскаріот. Замість того, щоб вважати його зрадником, вони бачили в ньому інструмент спасіння. Каїніти стверджували, що Юда, передаючи Ісуса римлянам, допоміг реалізувати божественний план, який вимагав жертви Месії. За переказами, каїніти мали навіть «Євангеліє Юди», де цей апостол був зображений у позитивному світлі.
Цікаво, що каїніти не відкидали Біблію, а використовували її для підтвердження власних дуалістичних поглядів. Їхня інтерпретація писань підривала традиційні біблійні історії та висвітлювала їх у новому світлі. Наприклад, історія про Каїна та Авеля читалася як метафора боротьби між істинним знанням і примусовим пануванням деміурга.
Спадщина каїнітів
Каїніти, хоча й були однією з менших гностичних сект, залишили по собі унікальний слід у релігійній історії. Їхнє вчення кидає виклик традиційним уявленням про добро і зло, змушуючи переосмислити, чи є моральні правила універсальними, чи вони є лише частиною певної культурної чи релігійної парадигми.
Іван Гудзенко