Точної дати народження невідомо, історики більше схиляються до початку ХVІІ століття. Місцем народження є село Вигов (Коростенщина), яке входило до Київського воєводства. Походив із старовинного роду Лучичів – Виговських. Батько Остап був православним шляхтичем, ніс служіння при київському митрополиті Петрі Могилі, перебуваючи у міцних зв’язках з Адамом Киселем – активним борцем православної дискримінації. Остапу дістається намісництво в замку.
Іван отримує прекрасну освіту у Києво-Могилянському колегіумі, має неабиякі навики поліглота (церковно-слов’янська, польська, латинська мова), вирізнявся як чудовий каліграф. Не випадково зустрічається з ректором колегіуму Феодосієм Софоновичем (пізніше ігумен Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря у 1655-1672 роках, письменник, теолог, історик).
Проходив військову службу в короні Річчі Посполитої. Приймав безпосередню участь у військових битвах з татарами. З 1638 року призначається військовим генеральним писарем в Яцека Шембергу, переговорником з запорожцями. Можливо саме тут вперше відбулася зустріч з Богданом Хмельницьким.
Виговський служить у польському війську Потоцького. Ним звершуються військові операції в таких містах як Пилявці, Збараж, Зборів, Берестечко, батіг, Жванець, Охматів, Львів. Іваном Виговським розроблялися мирні договори Зборова, Білої Церкви, Переяслава.У 1648 році після розгрому польської шляхти під Жовтими Водами, Виговський потрапляє до полону. Богдан Хмельницький дає викуп за полоненого.
З 1657 року стає регентом при Юрію Хмельницькому. Обирається Чигиринською радою гетьманом, потім в Корсуні. У 1657-1659 роках Виговський керує українським гетьманатом. Конфліктує із Запорізькою Січчю, проти нього виступають заколотники Полтавського полку Мартин Пушкар та Яків Барабаш.
У 1658 році заколотники були повністю розбиті, а полтавська старшина покарана. Зупинити подальші виступи гетьману не вдалося, що призвело до розпаду української державності, відомої в історії як «Руїна». Оскільки наростала загроза з боку північного сусіда – Московії у 1658 році в місті Гадяч укладається мирна угода між Виговським та Річчю Посполитою. Мирний договір передбачав перетворення України на третю складову Польщі.
Івана Виговського проголошували як гетьмана військ Руських, старостою Чигирина. У Конотопській битві 1658-1659 років під проводом Виговського та військ хана Махмеда IV остаточно розгромили московське військо. Свій авторитет Виговський втратив із-за зростаючих настроїв козацтва щодо Гадяцької угоди.
У 1659 році гетьманська булава була передана сину попереднього гетьмана Богдана Хмельницького – Юрію. У 1659-1664 роках стає київським воєводою при Речі Посполитій. Останні роки свого життя Виговський проводить як на Волині так і Галичині. Входить до складу Речі Посполитої. А з 1662 року вступає у Львівське православне братство. Юрій Хмельницький у всілякий спосіб бажав заволодіти гетьманством, проте у боротьбі за владу програє своєму опоненту.
Гетьман Правобережної України Павло Тетеря вбачав у Виговському свого конкурента, зробивши доніс на нього у 1663 році. У 1664 році на Правобережній Україні відбувається антипольське повстання, очолене Дмитром Сулимою. Виговського було заарештовано польськими військовими та козаками гетьмана Павла Тетері.
З ночі 26 на 27 березня в селі Вільховець Іван Виговський був страчений.
Пегаc
