На протязі ХІV ст. великі єврейські спільноти почали вкорінюватись у Святій Землі в чотирьох містах: Єрусалим, Хеврон, Цфат та Тверія. На початку ХVІІ ст. була прийнята спроба оновлення єврейського національно — релігійного центру в Єрусалимі. Рух очолював раві Ієхуда Хасид, який прибув до Єрусалиму у 1700 році, на чолі біля 1000 своїх послідовників із різних країн Європи.
До їхнього прибуття єрусалимська спільнота нараховувала 12000 чоловік, в тому числі 200 ашкеназів. Сам Ієхуда невдовзі помер. Після його смерті між послідовниками Хасида виникли тертя з арабами, яким ашкеназька спільнота Єрусалиму заборгувала. Після того не довго думаючи араби спалили ашкеназьку синагогу (1720 р.), вигнавши євреїв – ашкеназів з міста.
З 1880 р. – населення Палестини сягає 450 000 чоловік, з яких 24 000 складали євреї. В Єрусалимі чисельність євреїв сягала більше половини – 25 000 населення, в Цфаті проживало 4000 євреїв, у Тверії – 2,5 тис. , Яффі – 1000 , в Хевроні — 800 чоловік та Хайфі – 300.
Ашкеназька спільнота складалася головним чином із євреїв Східної Європи, які поділялися на хасидів і їх супротивників — прушім. Більшість євреїв суворо виконували заповіді віри та підпорядковувались авторитету равинів. Євреї Палестини займалися запропонуванням послуг для іудейських паломників. Їхні послуги були такими: кошерна їжа, єврейські постійні двори, послуги екскурсоводів.
Важливим джерелом доходів були пожертви від спільнот діаспори. Їх обкладали високими податками турецькі чиновники. Були створені фонди для підтримки земляків — халука.
Один із ранніх палестинофілів Натан Фрінланд почав політичну діяльність. На аудієнції французького імператора Наполеона Бонапарта він просив у нього допомогти в справі переселення євреїв у Палестину. Перша велика хвиля сучасної імміграції «Перша алія» почалася у 1881 році, коли євреї змушені були тікати від погромів у Східній Європі.
Виникнення політичного сіонізму пов’язане з його засновником Теодором Герцлем. Адже політичний сіонізм — це рух, який ставив собі за мету – заснувати єврейську державу на землі Ізраїля, піднімаючи єврейське питання на міжнародній арені. З 1896 р. — Герцль опубліковує свою книгу «Єврейська держава», в якій виклав своє бачення майбутнього єврейської держави. У наступному році він керує першим Всесвітнім єврейським конгресом в м. Базель, де й була заснована Всесвітня Сіонська Організація.
Друга алія (1904 -1914 рр.) розпочалася після погрому у м. Кишенів. 40 000 євреїв поселилося у Палестині. Більшість з іммігрантів першої та другої алії були ортодоксальними євреями, але друга — включала в себе соціалістів, які засновують кібуцнівський рух. У 1919 – 1923 рр. – виникає третя алія. 40 000 євреїв прибуває зі Східної Європи. Поселенці цієї хвилі були навчені сільському господарству та могли розвивати економіку.
З 1924 -1929 рр. – відбувається четверта алія. В Палестину прибуває 82 000 євреїв, в основному в результаті сплеску антисемітизму в Польщі та Угорщині. Група складалася з сімей середнього класу, які приїжджали в зростаючі міста. Засновували малі підприємства торгівлі, суспільного харчування та легкої промисловості. 23 000 емігрантів змушені були залишити країну. Хоча були спроби п’ятої алії проти репертації 4 млн.чоловік, але арабське повстання (1936 -1939 рр.) придушило імміграцію євреїв.
Стрикалюк Богдан, магістр релігієзнавства
