Орден був заснований завдяки відданості Ігнатія, іспанського вояка, який зазнав духовного перетворення під час свого одужання від поранення, отриманого в бою.
Після глибоких духовних пошуків він створив Духовні вправи — посібник для поглиблення віри та навернення до ближчих стосунків з Ісусом Христом. 15 серпня 1534 року в Парижі шестеро молодих людей, що зустрілись з Ігнатієм в Паризькому університеті і відправились на реколекції згідно з його Духовними вправами, приєдналися до нього, складаючи обітниці бідності, цнотливості та паломництва до Єрусалиму. Якщо подорож до Єрусалиму не стане можливою, вони пообіцяли прийняти будь-яку апостольську роботу, яку папа попросить. У 1539 році Ігнатій склав перший організаційний план для нового ордену, який отримав схвалення від Папи Павла III 27 вересня 1540 року.
Товариство внесло ряд нововведень у організацію релігійного життя. Серед них було припинення багатьох середньовічних звичаїв, таких як обов’язкові регулярні покаяння або пости для всіх, введення спільної уніформи та хорового співу літургійних чинів — з метою забезпечення більшої мобільності та адаптації. Інші нововведення включали високоцентралізовану структуру влади з довічним призначенням глави ордену, довгий випробувальний період перед прийняттям остаточних обітниць, різні ступені членства та відсутність жіночого відділу. Особливий акцент було зроблено на чесноті послуху, включаючи особливий послух папі. Також була підкреслена гнучкість, що дозволяла єзуїтам займатися різноманітними служіннями та місіонерством у всіх куточках світу.
Товариство швидко росло і вже з самого початку взяло на себе значну роль у захисті та відродженні католицизму під час Контрреформації. Освіта і наука стали центральними аспектами їхньої діяльності. Ранні єзуїти не лише надавали проповідників і катехістів, які служили молоді, хворим, в’язням, мандрівникам і солдатам, але також виконували роль сповідників для багатьох королівських та правлячих сімей у Європі.
Лише після кількох місяців після свого заснування Товариство розпочало закордонну місію, відправивши своїх перших місіонерів, серед яких був і Святий Франциск Ксаверій, найталановитіший серед них. Захоплююча частка єзуїтів була залучена до місіонерської роботи, що виявилася їхнім основним призначенням поруч із освітою. На момент смерті Ігнатія у 1556 році, близько тисячі єзуїтів діяли в Європі, Азії, Африці та Новому Світі. У 1626 році їхнє число зросло до 15 544, а в 1749 році вже налічувалося 22 589 членів ордену.
Іван Гудзенко
