У цей період спіритуалізм, що зародився у Сполучених Штатах, активно проникав у Францію. Його символом стали сестри Фокс із Нью-Йорка, які набули слави завдяки нібито здатності спілкуватися з духами. Аллан Кардек, під враженням від американських практик, взявся за глибоке вивчення цього явища, і вже невдовзі його дослідження переросли в створення нової течії — спіритизму, що набув ознак повноцінної філософсько-релігійної доктрини. На відміну від класичного спіритуалізму, Кардек обґрунтував необхідність віри у реінкарнацію, а також закликав дистанціюватися від комерційного медіумізму й шахрайських практик, притаманних частині тодішніх містиків.
Основні праці Кардека і філософське підґрунтя вчення
Першою фундаментальною працею Кардека стала «Книга духів» (1857), у якій були зібрані та проаналізовані відповіді медіумів із різних країн Європи на поставлені ним філософські питання. Він прагнув поєднати елементи релігії, науки і філософії в межах спільного підходу до вивчення світу духів. Спіритизм, за Кардеком, — це не лише віра, а й наука, що вивчає походження, природу і призначення душ, а також їхній вплив на матеріальний світ. Цей підхід зблизив його з ідеями позитивізму Огюста Конта, з тією різницею, що Кардек спробував надати паранормальним явищам емпіричну і логічну обґрунтованість, формулюючи спіритизм як «позитивну віру».
Він активно подорожував і поширював свої ідеї в Європі аж до своєї смерті у 1869 році. Після цього справу Кардека продовжив Леон Дені — медіум, філософ і публіцист, який захищав спіритизм від критики з боку атеїстів, матеріалістів і прихильників традиційних конфесій. Дені відіграв ключову роль у стабілізації та зростанні впливу спіритизму на теренах Європи.
Поширення у французьких колоніях: приклад В’єтнаму
У XX столітті спіритистські ідеї набули несподіваного розвитку у В’єтнамі — країні, що перебувала під французьким колоніальним управлінням. У 1920–30-х роках книги Кардека стали доступними для освіченої франкомовної верстви в’єтнамського суспільства. Ідеї про світ духів, контакт із загробною реальністю та моральну еволюцію душ справили вплив на формування релігії КаоДай, заснованої у 1926 році. Представники цієї синкретичної віри неодноразово заявляли про спілкування з духом самого Кардека, а також організовували контакти з французькими спіритистами, які прибували до Сайгона.
Спіритизм, попри скепсис академічного середовища, залишив значний слід у релігійній культурі кількох континентів. Його вплив простежується в літературі, філософії, соціальній практиці та навіть юриспруденції. Вирізняючись міждисциплінарним підходом, він поєднав раціоналістичну парадигму з містичним світоглядом. Аллан Кардек заклав основи вчення, що пропонує етику морального вдосконалення, ідею багатократного втілення душі та концепцію взаємозв’язку між духовним і матеріальним світами.
Хоча з плином часу популярність спіритизму в Європі зменшилася, він продовжує жити й розвиватися в інших частинах світу, зокрема в Латинській Америці, де його соціальна роль набуває навіть більших масштабів, ніж суто релігійна.
Іван Гудзенко
