За поглядами Фалеса, багатоманітність природи, а також усіх речей, явищ можна зводити до першооснови — вологої природи, точніше води. На його думку те, що виникає із води — туди ж само повертається. Фалес надає всьому світу одухотвореності та божественності, а тому і сам говорить: «світ одухотворений і повний богів». Божественне ототожнюється ним з водою, власне матеріальною сутністю. Стійкість землі він пояснює її знаходженням над водою, спокійністю та плавучістю. На відміну від Фалеса, Анаксімандр вважає першопричиною всього сущого апейрон. Тобто його погляди здебільшого називають стихійно – матеріалістичними. Апейрон з точки зору Анаксімандра може перебувати у вічному русі та породжувати безкінечну кількість і багатоманітність всього, що існує.
Як бачимо, Анаксімандр відходить від натурфілософії буття до глибокого витлумачення першоначала «апейрона» — матерії, яка може розглядатися як абстрактне, що наближається за своєю сутністю до поняття, яке включає у собі існуючі властивості природних елементів. Анаксімандр стверджує про виникнення живих істот на вологому місці, які вкриті лускою та шипами. Наївність його думки полягає в тому, що живі істоти, вийшовши на землю змінили спосіб свого життя, набувши іншого вигляду. А твердження «людина походить від істот, точніше від риб» є неприйнятним. А ще найбільш незрозумілим є вислів Анаксімандра про те, що людина тому і збереглася, що від початку не була такою як сьогодні.
Наступний послідовник школи іонійської філософії Анаксімен мислив першоначальну природу у повітрі. З його поглядів видно, що усе виникає із нього і повертається. Чому Анаксімен обирає першоосновою повітря? Для того, щоб показати чим воно відрізняється від інших: у нього є такі властивості, які відсутні у воді. Повітря є необмеженим і поширеним. А світ, що є живою істотою народжується і помирає, а тому і потребує для існування повітря. Анаксімнен говорить, що людська душа – повітря, для кожного із нас є принципом об’єднання.
Оригінальність філософії Анаксімена полягає у тому, що становлення нових речей, явищ, різновид пояснюються різними ступенями переходу одного стану в інший. Анаксімен визнає існування безмежність світів, які на його думку походять з повітря. Цього філософа слід вважати зачинателем античної астрономії. Він унікальний у своєму вченні про небо та зірки. Такі небесні світила як Сонце, Місяць та інші за своїм походженням є земними. Утворення зір розглядається Анаксіменом ніщо інше як розрідження повітря і рівень його віддаленості від Землі. Найближчі зірки виробляють тепло, що падає на землю, тоді ж як далекі – перебувають у стані нерухомості. Мислителю приписують гіпотезу як пояснення того як відбувається затемнення Сонця і Місяця.
Таким чином можна зробити наступний висновок: філософами Мілетської школи було закладено міцний фундамент для подальшого розвитку античної філософії. Підтвердженням цього слугують ідеї цих мислителів, а також той факт, що усі наступні філософи Стародавньої Греції все ж таки зверталися до їхніх творів. Послідовниками іонійської філософії були зроблені кроки для подолання міфологізму та закладення ними передумов нового мислення.
Богдан Стрикалюк
