У його житті сталася знаменна подія: Іоанн зустрівся з Вчителем закону юдейського – Ісусом Христом, який йшов по березі Галілейського озера, проповідуючи істинне слово Боже – Євангелію правди, зробив їх своїми апостолами.
Апостоли мали поривчастий характер, через що Ісус їх назвав «Боанергес» (у перекладі з грецької мови – сини грому). І цей характер проявився тоді, коли вони бажали наслати вогонь з неба на самарянське поселення, а також те, що вони хотіли сісти у Царстві Небесному один праворуч, а інший ліворуч від Ісуса.
Апостол Іоанн Богослов поряд з Петром та Яковом був свідком різноманітних чудес, які творив Ісус Христос: воскресіння дочки старшого синагоги Яіра, Преображення Ісуса Христа на горі Фавор, моління у Гефсиманському саду.
На хресті, розп’ятий Ісус Христос доручає в руки апостолу Іоанну Богослову Свою матір – Діву Марію, про яку він повинен буде дбати аж до кінця її земного життя.
Головними працями його життя стали: Євангеліє від Іоанна, 1-е, 2-е, 3 – є Соборне послання апостола Іоанна Богослова, Одкровення апостола і євангеліста Іоанна Богослова на острові Патмос.
Його Євангеліє тлумачі Святого Письма ще називають «Євангелієм любові».
Як свідчить передання, Іоанну випадає жереб проповідувати у Малій Азії – в м. Ефесі.
Тут апостол навернув багато язичників, демонструючи чудеса Божі перед їхніми очима, багато язичників увірувало в християнство. З кожним днем чисельність тих, що увірували зростала. Але це дуже непокоїло державну римську владу, особливо жорстокого римського імператора Доміціана.
Імператор наказав солдатам привести в оковах учня Христового – Іоанна. Ученику Христовому довелося пройти різні види катувань: його намагались отруїти, кидали у котел з гарячою олією, але він через прояв надзвичайної сили залишився неушкодженим. Після того його відсилають на острів Патмос.
На острові Патмос, як стверджує Священне Передання, апостол Іоанн перебував разом зі своїм учнем Прохором пішов у пустинну гору, здійснив триденний піст та молитву, і тут не обійшлося без чудес Божих. Вони жили у печері і ось несподівано печера затряслася і загримів грім. Його учень впав обличчям до землі. Апостол сказав учневі, щоби той записав слова, які буде проголошувати.
Таким чином біля 67 р. після Різдва Христового ним була написана пророча книга – Книга Одкровення або ж Апокаліпсис, яка хоч і увійшла до канону священних книг Нового Завіту, але розгляд її заборонявся Християнською Церквою. Так як у цій книзі заховані таємниці долі Церкви та кінця світу.
Неймовірним є те, що після смерті апостола учні його тіла не знайшли, тому що Ісус Христос воскресив його. Коли помер Іоанн Богослов невідомо, але схиляються до думки, що євангеліст і богослов новозавітного часу помер у старості.
Стрикалюк Богдан
