У біблійному сюжеті тексту Нового Завіту ми зустрічаємося із притчею про злих виноградарів, що працювали у винограднику господаря. Всемогутній Бог посилав до них своїх посланців: пророків, апостолів, одних із них побивали камінням або лишали ледве живими. Побачивши їхній злий задум, господар — Господь посилає до виноградарів Свого улюбленого сина, розмірковуючи, що ті зглянуться над ним. В тім людська жадоба до влади, спадкоємства настільки переборола почуття любові до ближнього, що наважилася на свідомий крок – вбивство.У даній притчі прослідковується цікавий момент: Ісус Христос відкриває істинне обличчя служителів Мойсеєвого Закону, апелюючи до пророка Давида, який стверджує про «наріжний камінь», що його відкинули будівничі. Тобто Господь акцентує увагу на злочинній і підступній дії фарисеїв, первосвящеників, які у свою чергу відкинули єдину основу – віру в Єдиного Бога. Відступивши від релігійних і моральних норм, представники старозавітного священства, про яких вже згадується у притчі Спасителя, зовсім відійшли від духовного життя, замінивши його матеріальною владою, жагою до збагачення власних кишень.
Тому необхідно зауважити, що притча в першу чергу стосувалася первосвящеників, книжників і фарисеїв, вона відкриває реальні події, пов’язані з особистістю Ісуса Христа. Так як слова: «Камінь, який відкинули будівничі, той став наріжним каменем, від Господа це сталося і дивне воно в очах наших» є відображенням реальності та правдивості здійснення пророцтва про Месію – Христа.
Що ж це за камінь, який намагалися відкинути від себе будівничі? Для нас простих людей, яким властиво все сприймати буквально, буде здаватися легким це питання, в тім слова тексту, вказаного вище потрібно розуміти у духовному смислі.
Камінь – це основа, на якій власне і будувалося людське спасіння. Тут необхідно розуміти віру в Сина Божого, Месію, Спасителя, якого очікувало все людство, проте цією обітницею Божою знехтували старозавітні священики як будівничі, яким були доручені Божі таємниці. Їм була доручена особлива місія – будівництво Царства Небесного у людських душах і серцях, лікування духовних так і тілесних хвороб, приведення людей до спасіння. Проте замість того, щоб займатися трьома важливими завданнями, самі ж стали вдаватися до хитрощів, лукавства, обману іудейського суспільства.
Будучи агресивно налаштованими, вони як ті злочинні виноградарі, бачачи свій сором і — викриття перед Богом, прикривали себе маскою побожності за якою приховувалося їхнє справжнє лицемірство.
Як можна інтерпретувати «виноградник» ?
Виноградник — храм, в якому всі добросовісно працюють, звершують служіння Богу. Ісус Христос робить натяк на фарисеях, викриваючи тим самим у притчі таємну змову проти Нього і намір вбити Його поза межами Єрусалимського храму.
Тому все про що наголошував Христос у своїй притчі відбулося в реальності. Фарисеї відкинули закон Божий, віру, духовні цінності, відвернулися від свого народу, облесливо прислуговували римській владі, намагаючись в замін отримати хоча б якусь вигоду.
В іудейському суспільстві вони полюбляли високі посадові місця, вдавалися до корисливості, прикривалися лише тінню старозавітного закону, накладаючи закони на людей, самі ж їх не виконували і недотримувались . Христос викривав їх у вчинених злочинах, беззаконнях як противагу виконання волі Божої: вбивство священика Захарії – батька Івана Хрестителя між кадильним жертовником.
А зараз спробуємо порівняти біблійний сюжет з об’єктивною реальністю світу. У наш час так само як і у новозавітній прослідковується реальна картина цієї притчі. Швидкими темпами зростає фарисейство в державі, суспільстві і церкві. Священнослужителі уподібнюються до корисливих фарисеїв, відступають від віри в Бога, замінюючи її комфортабельним розкішним життям у палацах, не помічаючи навколо себе тих, хто дійсно потребує допомоги, лікування, спасіння. Духовна сутність поступово зникає, натомість з’являється протилежна – матеріальна, суб’єктивна, аморальна.
Важко говорити навіть про сучасних душ пастирів Церкви Христової, що поробили себе бізнесменами, користолюбцями, їхні красномовні слова не співвідносяться з діяльністю і застосуванням у практичному житті.
Але лицемірство рано чи пізно колись буде викорінене Господом, тому що не має нічого таємного, що може стати явним перед Богом. Людина повинна шукати той наріжний камінь – віру в Ісуса Христа як Людину і Сина Божого, і на ньому будувати своє християнське моральне і духовне життя, і лише тоді, якщо вона це зробить – успадкує від Христа вічне життя в Царстві Його Отця.
Прагнемо в першу чергу до внутрішніх пошуків Божественної істини, а отримавши її – намагаймося правильно раціонально і духовно володіти нею.
Ієрей Богдан Стрикалюк
