Так наприклад Дорофей Маркіанопольський – прихильник єретичної науки Несторія намагався спростувати та анафемувати значення Богородиці як аполлінаріанське. Це було викликано невдоволенням зі сторони кліриків, ченців, релігійної спільноти. Спільнота звертається до кізікського єпископа Прокла виголосити проповідь в захист імені Богородиці в соборі Константинополя. Прокл вирішив провчити Несторія за попереднє зухвальство.
Несторій не зумів стримати негативних емоцій, лютував, дійшла справа до відсторонення від служіння кліриків, претендентів столичної кафедри. Усе не могло залишитися без уваги та реакції на подібні ситуації з Риму. Кирило Олександрійський намагається богословські спростування Несторія надіслати у письмовій формі до імператора та його дружини Євдокії, сестри Пульхерії. Зі сторони єпископа це виглядав сміливий акт, так що думка про нього склалася як про стурбованого єгипетського адміністратора.
Імператор Феодосій попросив Кирила не писати листи до дружини, які оцінив як втручання у складні внутрішні придворні відносини, церковні столичні справи. В тім впертий Кирило продовжує «довбати каміння», не зупиняв його підкуп сановників (їм єпископом надсилалися дари) та в таких масштабах, що вражали нашу уяву. Через свою впевненість та гарячку Несторій допускався помилок у висловлюванні щодо Богородиці.
Будучи необережним надсилає публікації до Риму та Олександрії, гадаючи тим самим привернути до себе їхню увагу, втручаючись у судовий процес над пелагіанством. Позиція Риму у питанні про Несторія була стійкою, а сам процес справи повільним. Доки Рим займався зверненням до фахівця антіохійського богослов’я Іоанна Кассіана Римлянина, в Константантинополі знайшли найкращого усвідомлювача пелагіанства – Марія Меркатора.
Марій зробив прекрасну доповідь щодо пелагіан. У 429 році – імператор приймає рішення вигнати послідовників єресі Пелагія з Константинополя. Несторій опиняється в конфузній ситуації. Кирило Олександрійський контролював Несторія, очікуючи від нього хоча якоїсь помилки.
Кирило був вихований Афанасієм Великим та отцями-каппадокійцями. До кінця не зміг осмислити відмінності двох богословських шкіл, вкладаючи константинопольську проблему у звичне русло традиційної ворожнечі між своїм дядьком Феофілом та Константинополем. Якщо вдалося повалити Золотоуста, то Несторій не є на шляху проблемою.
По суті розгорнена церковна війна, в якій Кирило Олександрійський обмірковував та підготовлював план наступу на супротивника столиці. Заключивши союз з Заходом, таємно мобілізувавши його, Кирило вступає в реальний бій. Ходи Кирила були настільки мудрими у відношенні до Несторія. У листі до нього, закликає аби той дотримувався встановленого церковного миру і в разі того як перестане заперечувати термін «Τεότοκον» (Богородиця) отримає мир. Проте Несторій не поспішав з висновками.
Перший «вистріл» зроблений Кирилом в сторону Несторія стосувався у викриті єретичного вчення останнього. Підтвердженням цьому є Καταφλυαουσιν (Догматичний лист). Ми бачимо два звернення: Несторія та Кирила, де перший називає папу Целестіна «співбратом», а другий «святійшим отцем». Захід зробив свою справу: 430 року доктрина Несторія була піддана осудженню Римським собором, котрий очолив папа Целестін.
Папою Целестіном видані наступні рішення: 1) оголошення Несторію про анулювання єпископської заборони, які наклав він; 2) публічне та письмове відречення від богословських думок із загрозою церковного відлучення; 3) даний ультиматум покласти на виконання олександрійському ворогу несторія; 4) повідомлення через голів імператорської влади, кліриків Константинопольської церкви щодо відміни заборон, накладених Несторієм.
В адресу Несторія написані «Дванадцять анафематизмів» — унікальні за змістом формули. Формули представлені як ультиматум Несторію. Собор в Ефесі заплановано на літо 431 року. Легкодумний Несторій настільки вірив, що правий, в підтримку антіохійців, малюючи у своїй уяві тріумф на соборі. Та попри усі сподівання нічого такого не сталося, а навпаки обернулося проти нього. Як бачимо, навіть в імператорському указі не вказується дерективи: склад собору, голова, предмет суджень, постанови римського собору. Не зважаючи на іншу приїжджу частину учасників, собор було розпочато.
На Ефеський собор зібралося сто шістдесят єпископів. Несторій був переконаний в тому, що ні римський, ні олександрійський собор не мають жодної впливової сили. Собор розпочав свою діяльність в церкві Діви Марії. Саме тут перед церковною масою був нанесений «удар» по нечестивому єретику Несторію, який настільки зухвало критикував думки богословських захисників доктрини, висловлювався не самим кращим чином щодо Ісуса Христа, називаючи його «тримісячним Богом», «Богом, який годувався молоком».
Несторій сипав на себе «розпечене вугілля». Ще раніше висловлювався про папу як «простака», що не здатен був зрозуміти тонкощів піднятої дискусії. Несторія запрошували на собор, але той тричі відмовлявся. Опонент Кирила повинен був прочитати сповідування Нікейської віри.
Кирило Олександрійський зачитує Epistola dogmatica «Лист догматики» (має православну форму), вслід за цим – лист від папи римського Целестіна про оголошення десятилітнього ультиматуму єретику Несторію. Звичайно, мова не йшла про якісь дебати із-за відсутності на соборі Несторія. Дванадцятьма анафематизмами засуджується пропаганда несторіанського вчення. Судження засідання, яке тривало цілий день були зведені до судового вироку: «Устами святого собору сам Господь Ісус Христос, Якого зневажав Несторій, позбавляє його єпископської та священної гідності».
Учасники собору розійшлися із вітальними вигуками тріумфальності над несторіанством. За нашим міркуванням, антіохійськае та олександрійське богослов’я є не досить досконалим, але не зважаючи на свою недосконалість воно визнається православним. І за ідеалом це мав би бути результат чіткого нормального процесу суджень Ефеського собору, оскільки цей момент залишався важливим. Собор не зумів виправдати своє призначення.
Звичайно ж не обійшлося без миттєвої реакції, враховуючи проігноровані Кирилом умови імператора щодо проведення собору. Представником імператора Кандідіаном було повішене оголошення з виявленим протестом щодо претензій законності самого ж собору.
Учасники від антіохійської сторони разом з єпископом Іоанном Антіохійським, що прибули до Ефесу були спантеличені тим, що Кирило Олександрійський, не дочекавшись їх розпочав діяльність собору, передчасно осудивши Несторія. Прибулими такий вчинок сприйнявся цілком ненормальним, що призвело до розірвання відносин з антіохійською цервою. Розглянуті антіохійцями «12-ть анафематизмів» Кирила осуджені як єретичні, а автора представлено таким, що боїться не підпасти під церковний судовий розбір. Проведений повторно собор відрізнявся від попереднього тим, що тут задіяли солдат імператорської армії аби призупинити бійню між його учасниками з правом арешту Кирила, Мемнона та Іоанна.
ІІ Ефеський собор 449 року увійшов в церковну історію під назвою «розбійницький», через чинення насильницьких дій зі сторони олександрійського єпископа Діоскора і всіх причетних з ним.
Пегас
