Громада Христа: історичне походження та розвиток руху

Громада Христа — християнська реставраціоністська деномінація, що розглядає себе як легітимне продовження церкви, заснованої Джозефом Смітом у 1830 році у Фейєтті, округ Сенека, штат Нью-Йорк. Сучасна всесвітня штаб-квартира церкви розташована в Індепенденсі, штат Міссурі, який у ранній історії руху розглядався як важливий духовний центр. На початку XXI століття кількість членів Громади Христа становила близько 250 тисяч осіб, а її громади функціонували приблизно у п’ятдесяти країнах світу, зокрема в Європі, Африці, Азії та Океанії.

Після загибелі Джозефа Сміта у 1844 році рух Святих Останніх Днів зазнав глибокого організаційного та доктринального розколу. Різні групи послідовників підтримали різних претендентів на керівництво церквою. Найчисельніша фракція на чолі з Бригамом Янгом здійснила міграцію на захід і згодом оселилася на території сучасного штату Юта. Водночас інша частина членів відкинула його лідерство, вважаючи, що право наступництва належить родині засновника.

У 1852 році ця група відновила церковну організацію в Белойті, штат Вісконсин, під початковою назвою Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів. У 1860 році керівництво прийняв Джозеф Сміт III, син засновника, а в 1869 році до назви було додано означення «Реорганізована», що підкреслювало спадкоємність щодо первісної церкви 1830 року. Протягом наступних десятиліть посада президента церкви передавалася нащадкам Джозефа Сміта, що формувало особливу модель харизматично-династичного лідерства.

У 2001 році деномінація офіційно прийняла назву Громада Христа, прагнучи дистанціюватися від терміна «мормон», який у суспільній свідомості тісно пов’язаний із практикою полігамії. Церква послідовно відкидає полігамію, стверджуючи, що вона не була частиною первісного вчення Джозефа Сміта, а була запроваджена пізніше керівниками ютиської гілки руху.

Іван Гудзенко