Спорудження стародавної ризниця профінансував Джованні ді Біччі де Медічі, засновник політичного впливу родини. Будівництво тривало з 1421 по 1440 рік за проектом Філіппо Брунеллескі. Архітектура каплиці є зразком ранньофлорентійського Відродження, що демонструє застосування антропоцентричних пропорцій та геометричних модуляцій. Скульптурний декор виконав Донателло. Функція простору подвійна: він слугував як літургійна ризниця та усипальниця. Тут поховані сам Джованні ді Біччі, його син Козімо Старий (похований перед головним вівтарем базиліки, а не в самій ризниці) та онук П’єро.
Будівельні роботи нової ризниці розпочалися у 1520 році за проектом Мікеланджело Буонарроті за дорученням папи Лева X та кардинала Джуліо де Медічі. Завданням архітектора було створити симметричний простір на противагу Старій ризниці Брунеллескі та втілити ідею династичної спадкоємності. У ній розміщені саркофаги чотирьох представників роду: Лоренцо II, герцога Урбінського; Джуліано, герцога Немурського; Лоренцо Величного та його брата Джуліано. Скульптурне оздоблення Мікеланджело (фігури «День», «Ніч», «Сутінки», «Ранок») має не стільки портретне, скільки неоплатонічне значення, символізуючи плинність часу.
Монументальна усипальниця великих герцогів Тосканських була започаткована у 1604 році. Її будівництво тривало кілька століть. Восьмикутна в плані каплиця є зразком стилю бароко. Її інтер’єр повністю облицьований дорогоцінним мармуром, порфіром та напівкоштовним камінням. Тут розміщені саркофаги перших шести великих герцогів Тоскани з роду Медічі, починаючи з Козімо I. У крипті під каплицею знаходяться поховання близько 50 інших, менш значущих членів родини.
Комплекс демонструє еволюцію архітектурних стилів від раннього Відродження до бароко. Роботи Донателло та Мікеланджело, роблять його одним з найважливіших музеїв скульптури італійського Ренесансу.
Данило Ігнатенко
