Вона чудово розуміє цей світ, і сприймає його таким яким він є. Чи вона жорстока? Ну, судячи з причинно – наслідкових зв’язків — не жорстокіша за інших. Вона діє відповідно до обставин, а обставини такі, що потрібно вміти постояти за себе та за близьких тобі людей. Вона заступилася за свого брата, за друзів – захистила невинних. Любить філософів екзистенціалістів, зокрема Жана Поля Сартра. Сюди підходять слова Артура Шопенгаура: “Розумні не так шукають самотності, скільки уникають метушні яку створюють дурні.” Впевнена, що їй подобається й песимістична філософія Артура Шопенгауера.
Естетика серіалу на висоті. Насолоджуєшся кожним кадром. Патефон, друкарська машинка, вінтажна сукня – надали серіалу особливого шарму та смаку. Не дивно, адже режисер серіалу — Тім Бертон, визнаний класик готичного жанру: “Едвард руки – ножиці”, “Труп нареченої” “Франкенвіні”, “Чарлі та Шоколадна фабрика”, “Сонна лощина”. Маестро виконав свою роботу на відмінно. Якщо Стівен Кінг майстер жаху, то Тім Бартон, безперечно, геній готики. За музику окрема подяка. Це просто втіха для вух та душі.
Відчуття актрисою своєї героїні, її бачення світу — бездоганне. Чорний гумор, сарказм, діалоги персонажів, намагання самоствердитись, проблеми з батьками- все правдиво, зі смаком та дуже добре продумано з психологічної точки зору. . Персонажі підібрані ідеально. Тут і вискочка всезнайка і любитель бджіл, загадковий художник, біляве сонечко. В цьому серіалі є все.
Похмурість чудово контрастує з кольоровим світовідчуттям сусідки по кімнаті.
Танець Венздей відповідає стилю серіалу та моментами схожий на танець Уми Турман і Джона Траволти з Кримінального чтива.
Запрошую Вас ще раз зануритись у атмосферу серіалу та пройти цікаву вікторину.
Наталія Богач
