У першій половині ХХ століття комуністичний режим проник на території України. Комуністи розпочали активну діяльність, забороняли релігію, вважаючи її «опіумом для народу». Проводили масові лекторські вечори у клубах, дитячих садках, школах, пропагуючи політику «науково-військового атеїзму», в такий спосіб раз і назавжди перекреслюючи духовне життя людей.
Церкви грабували, а представників духовенства відсилали до Сибіру, масово розстрілювали. Позбувшись релігії, уряд почав чинити різні утиски на українських селян, відбираючи продукти харчування, тим самим спричинивши штучний голодомор.
Історія не може замовчувати фактів страшної трагедії 1933 – 1939 років. Деякі із вітчизняних істориків доводять, що голодомор в Україні вважається штучним геноцидом по відношенню СРСР до українського народу.
Дослідник Ж. Конквест розсекречує матеріали про голодомор в Україні у 1933 – 39 роках першої половини ХХ століття, називаючи «голод — штучним винищенням українського народу». Статистика свідчить, що внаслідок голодомору загинуло біля 9 000 000 чоловік, проте це є сумнівна статистика. Адже за свідченнями інших, кількість жертв голодомору сягала близько 10-12 мільйонів осіб. Нині цю інформацію намагаються спровокувати ті політичні партії, які підтримують політику Російської федерації, а Москва у свою чергу не визнає голодомор як штучний геноцид.
Проте мільйони українців у різних куточках України та світу пам’ятають про цю трагедію. По усій Україні Всесвітній день пам’яті жертв Голодомору вважається жалобним. Українці у день Голодомору 1933 – 1939 років збираються для того, щоб запаливши свічу, вшанувати хвилиною мовчання всіх тих, хто загинув унаслідок штучного спланованого режимом СРСР голодомору українського народу.
І сьогодні можна побачити крипту з написом «Вічна пам’ять жертвам Голодомору 1933-1939 років».
Богдан Стрикалюк
Магістр релігієзнавства
