Народившись у єврейській родині, Георг Брандес отримав освіту в Копенгагенському університеті, який закінчив у 1864 році. Під час навчання він захопився філософією та літературою, а його світогляд формувався під впливом таких мислителів, як французький критик Іпполіт Тен, філософ Ернест Ренан та англійський політичний мислитель Джон Стюарт Мілль. Їхні ідеї Брандес познайомився під час своїх подорожей Європою у 1865–1871 роках, що значно розширило його інтелектуальні горизонти.
Георг Брандес вважав своєю місією звільнити Данію від культурної ізоляції та провінціалізму. Він прагнув привнести до країни ліберальні політичні та культурні тенденції, які панували в Західній Європі. З цією метою він розпочав серію лекцій у Копенгагенському університеті, які пізніше були опубліковані під назвою «Основні течії в літературі ХІХ століття», 1872–1890. Ці лекції стали каталізатором прориву до реалізму в данській літературі.
У своїх лекціях Брандес закликав письменників відмовитися від фантазії та абстрактного ідеалізму пізнього романтизму і зосередитися на сучасних соціальних проблемах. Він підкреслював важливість прогресивних ідей та реформ у суспільстві, що знайшло відгук у багатьох скандинавських письменників. Серед його союзників були такі видатні фігури, як норвезький драматург Генрік Ібсен, який доручив Брандесу очолити «революцію духу». Також Брандес підтримував інших лідерів скандинавської літератури, зокрема Б’єрнстьєрне Б’єрнсона, Єнса Петера Якобсена, Йонаса Лі, Олександра Кілланда та Августа Стріндберга. Завдяки цьому він став головним ідеологом натуралістичного руху в скандинавській літературі.
Георг Брандес залишив значний слід у літературній критиці та філософії. Серед його найважливіших праць — монографії про датського філософа Сьорена К’єркегора, німецького соціалістичного лідера Фердинанда Лассаля та датського драматурга Людвіга Гольберга.
Георг Брандес залишився в історії як реформатор, який змінив культурний ландшафт Данії та Скандинавії. Його ідеї про реалізм, натуралізм та соціальну відповідальність митців знайшли відгук у багатьох поколіннях письменників і критиків.
Іван Гудзенко
