Своє служіння проходив при Клєвському дворі. Близько 1170 року пише унікальну працю під назвою «Серватій» (видання праці відбулося після його смерті у 1858 році). Написано її у фламандському мовному варіанті, торкається перш за все Маастріхта – святого покровителя.
Через три роки сумлінно працює над твором – епічною поемою «Енеїда». Дана поема є своєрідним перекладанням роману про Енея, авторство якого приписують Бенуа де Сент-Мору, оскільки першопочатковий варіант – фламандський. Все та ж «Енеїда» вплинула на мінезінгерську творчість Готфріда Страсбурзького, Гартмана фон Ауе та інших.
Фон Фельдеке чимало написано любовної лірики. У його творчості мають місце багаті нові форми та розміри із запозиченої французької літератури. Це був перехід давньогарманської алітерації до римування віршів. Так як твори Генріха фон Фельдеке виконані фламандським мовним стилем, то нідерландськими критиками визнається як голландський поет.
Фельдеке – освідчений лицар середньовічної епохи. У 1184 році безпосередньо приймає участь в лицарській ініціації Генріха з Фрідріхом, синів імператора на свято Трійці. Свою творчу діяльність розпочав з першого куртуазного епосу в Німеччині як обробки старофранцузького роману античної тематики «Еней». Куртуазний стиль прижився в ліриці фон Фельдеке.
Можна спостерігати використання трубадурських пісень. Провансальського оригіналу на жаль не вдалося зберегти. Пісні зосереджені у двох адресатах – дамі, дружині сюзерна. У нього можна зустріти моральні настанови на любовну тему (носять назву «шпрухів»).
Поезія Генріха характеризується світлим, радісним почуттям, глибина відсутня. Любовне трактування у фон Фельдеке набуває іронічного відтінку. Помітний вплив романської традиції на саму форму пісні римованої за рахунок інших рим. А також помітна впливовість народної творчості, зокрема рефрену, частих звернень до натури, які стають визначеною манерою як протиставлення безпосередньому фольклору.
Генріх фон Фельдеке помирає у 1200 році. Поховали німецького поета в Бельгії.
Пегас
