Гаруда часто фігурує в якості героя народного епосу, згадки про нього зустрічаються в легендах монголів, народів Півдня Сибіру, Центральної Азії. Міцно пов’язаний в фольклорі з вигнанням змій, злісних створінь нагів, Гаруда наділяється рисами демоноборця, захисника від злих сил. Часом він фігурує в ролі чарівного покровителя народного героя, якому допомагає у виконанні доручень і здійсненні подвигів.
Згідно з найбільш поширеною версією, матір’ю Гаруди була прекрасна жінка на ім’я Віната. Будучи дружиною Кашьяпи, божественного мудреця, вона отримала дозвіл вибрати для себе найбільший дар і визначити переваги майбутнього потомства. Маючи сварку з іншою дружиною Кашьяпи, Кадрою, Віната побажала мати синів, які в усьому перевершать дітей суперниці. Так вона отримала два яйця, які залишалися цілими тривалий час після того, як з яєць, дарованих Кадрі вилупився натовп змій.
Не маючи терпіння чекати Віната розбила одне яйце, і перше немовля, недорозвинений виродок, прокляв її на довге рабство, поки другий син не звільнить мати. У визначений термін з другого яйця з’явилася чудова вогненна птиця. Сяйво і міць новонародженого Гаруди підкорили навіть богів, які назвали його найбільшим, повелителем птахів.
Через деякий час, Гаруда виконав пророцтво і врятував свою матір, яка знаходилася на службі в змієвидного потомства Кадри. Для цього йому довелося вкрасти з вишнього світу богів нектар амріту. Однак Вішна переконав Гаруду не віддавати чудовий дар зміям, а повернути назад в обмін на дозвіл винищувати повсюдно повзучих тварюк. Давши клятву відданості, бог-птиця став супутником і їздовим тваринам Вішну.
Іван Гудзенко
