Тенденції до бездумного та економічного споживацтва, жорсткої соціально-економічної конкуренції формують альтернативні світоглядні установки в спробах подолати поруки сьогодення і вивести індивідуалізм на якісно новий щабель свідомості.
Саме тому в країнах США, Канади, Австралії та Західної Європи як ніколи популяризуються східні орієнталістські групи та релігійні громади. Назвати їх “релігійним” світоглядним імпортом не вдасться, оскільки від традиційних буддистських та індуїстських напрямків відчутна різниця при детальному релігієзнавчому аналізі.
Популярність Магаріші, Пападжи, Рамани Магарші або ж Свамі Прабгупади викликало неабияку зацікавленість серед молодої генерації, яка не погоджувалась з загальноприйнятими суспільними тенденціями, а також дисбалансом соціальних відносин, зокрема у поглядах на політичні амбіції, військові експансії, втрата зв’язку поколінь “батьки-діти” тощо.
В цьому сенсі, серед популяризаторів східного містицизму та способу духовного сприйняття виступила уродженка Техасу на ім’я Мерл Антуанетта Роберсон, що народилась у Техасі (США) 11 червня 1942 року. На перших етапах становлення її особистості, соціальний ліфтинг практично нічим не вирізняв з поміж інших — пані Роберсон завершує навчання в університеті Міссісіпі, встигає пережити нещасливе сімейне життя, і після розлучення з першим чоловіком задається духовними пошуками внутрішнього щастя, істини та блага. Захопившись буддійськими принципами, приймає обітниці бодгісаттви, практикує ряд медитативних технік, застосовує знання дзен та віпасани; навіть починає кар’єру акупунктури поблизу затоки у Сан-Франциско. Пройшовши ряд містичних практик, спостерігає за собою ряд незадоволених у собі запитів. З цим у 1989 році пов’язаний її переїзд на Гаваї мета якого було продовжити духовні пошуки. Саме в цей період має змогу тісно познайомитись із духовним вчителем Ендрю Коена, чиїм вчителем був Пападжи, відомий на той час містик та вчитель. Ідеї, з якими поділився Ендрю Коен разом з Мерл Роберсон настільки вразили жінку, що не вбачала нічого ліпшого в житті, аніж особисто зустрітись з Пападжи в Індії. Відвідавши Х.В.Л. Пунджа відомого як Пападжі у 1990 році у своїй відомій автобіографії “Just Like You” (укр “Такий як ти”) зазначила, що ця зустріч була не просто доленосною в її житті, але й повсюди “серед пошуків усього трансцендентного чи надзвичайного… почала знаходити повсякденне та надзвичайне у кожній митті”. Звісно, для Західного світогляду — це спроба подивитись на звичні та повсякденні речі під кутом таких які вони є в природі самі по собі; без жодних спроб змінити у їх сутності, що притаманне еволюційному та прогресивному характеру мислення.
Вчення про буття, яке проповідував Пападжи, що так вплинуло на світогляд Гангаджі бере свій початок у школі Веданта.
Ідеї вчення неподвійності буття, а органічно злитої, єдиної субстанції та неподільності світу притамана у спробах реформувати індуїзм у XIX столітті. В основі цього принципу лежала ідея монізму атмана з брахманом як нероздільної та органічно злитої сутності. При цьому те, шо проповідували у Веданті Гаудапада (ще у VI ст.) та Шанкара, означало, що поза цією єдністю не існує нічого; усе, що поза атманом з брагманом є майєю, — ілюзією продукованою людським розумом. Іншими словами, об’єктивна дійсність — лише за брагманом, усе ж інше — фікція, яку розум перебільшує, створює та спотворює, що є частиною особистих проблем і відчуття нещасть, поглинутого в тенета матеріалістичного світу.
На думку Гангаджі, постійні пошуки істини призводять людини до втрати самої істини, а весь дискурс відвертає увагу від найголовнішого запитання про тем ким ти є насправді і хто ти є. Важливо, з точки зору Гангаджі, призупинитись у суєтності днів і зосередити усю увагу на простій елементарній тиші довкола усього шумного, що так заважає знайти справжнє щастя яким ти, власне, і є; до того ж таки — тут і зараз.
Потрібно свій розум зосереджувати не на досвідах здобутих зовнішніми переживаннями та пошуками накопичених впродовж певного часу, але зосередити увагу на внутрішній, духовній складовій із спробую віднайти глибинно, свідомо та цілеспрямовано себе істинного не засміченого ілюзіями, що так відволікають людину від розуміння того ким є людина. При цьому, Гангаджі зауважує, що усі намагання та прагнення людини віднайти істину, інколи просто актуалізуються припиненням будь яких пошуків як таких.
У протистоянні сильним емоціям, негативним переживанням, зокрема таким як страх і гнів, явища, які тримають людей замкненими в особистих стражданнях і не можуть відчути свободу, Гангаджі навчає для вирішення цієї проблеми концепції «прямого досвіду», тобто зустрічі з будь-якою наявною емоцією. В контексті розуміння страху Гангаджі пояснює: “Страх — це виживання. Коли ти опускаєшся під це і відчуваєш страх, не намагаючись його змінити, просто дозволяючи йому бути, тоді він затихає”. Коли ти відкриваєш своє серце страху, а не намагаєшся боротися це або заперечувати це, в такому випадку, на думку спікерки, людська свідомість приходить до розуміння, що всі ці емоції та переживання — всього лише вияв певної енергії.
Таким чином, використовуючи основний фундамент та платформу адвайти в інтерпретуванні Упанішад, а також разом з тим підходом до розв’язку проблем запропонованих Пападжі, Гангаджі допомагає в роботі долати ряд фобій, боротись з депресивними станами, а також інших соціально-психологічних феноменів.
Починаючи з 1993 року і до сьогодні працює некомерційна організація Gangaji Foundation, офіс якої розташований в Ешленді, штат Огайо, США. Фонд організовує виступи, вебінари, ретрити та сатсанги, поширення відео та аудіопродукції, друкованих книг та статей з метою поширення вчення Гангаджі.
Євген Распопов
Для зв’язку з автором, можна звернутись на адресу електронної пошти: odger998@gmail.com або підписатись на аккаунт в Instagram: raspopov_eugene
