Основою цього мазхабу є думка групи мусульман.
Учні Абу Ханіфа:
1) Абу Юсуф – перший в історії ісламу суддя суддів. Тобто в його завдання входило стежити за діяльністю суддів, займатися їх призначенням. Він став тим, за допомогою кого цей мазхаб набув широкого поширення по всьому світу. Цікавим є той факт, що Абу Юсуф не міг займатися платно у шановного імама. Але Абу Ханіфа, побачивши в ньому величезний потенціал, сам платив йому за навчання.
2) Мухаммад ібн Хасан аш-Шейбані – той, хто записав мазхаб Абу Ханіфа. У своєму юному віці він став автором близько 6 книг по фикху. Завдяки цьому учневі, мазхаб Абу Ханіфа поширився по всьому світу і був збережений в письмовому вигляді.
3) аз-Зуфр – учень Абу Ханіфа. Він отримав право після смерті шейха викладати цей мазхаб.
4) Зі смертю Хасана ібн Зіяда, який був факіхом в Іраку, етап відновлення мазхаба був завершений. Вчені одностайні в цій думці, що це був 204 рік.
Окрему увагу варто приділити тому, як поширювався ханафітів мазхаб.
Відомо, що імам ас-Сархасі написав книгу “аль Мабсут” (шарх на книгу “аль-Кафи” Хакіма аш-Шахіда), будучи під замком, в колодязі. Незважаючи на те, що він був в ув’язненні, до нього приходили його учні. З криниці він вів уроки по цій книзі.
Інший цікавий момент можна розповісти з життя аль-Касані . Він є автором “Бадаї ас-Санаї”. Шарх (тлумачення) на книгу “Тухфату аль-Фукаха” ас-Самарканді був вивчений дочкою останнього. Через це аль-Касані одружився на ній.
За одностайною думкою вчених, якщо ханафіт має потребу в книзі, в якій він буде працювати з доказами, то нехай повернеться до книг “аль-Хідая” і “Аля ас-Сунан”.
У даній статті варто згадати про такого вченого, як імам ат-Тахаві, який написав книгу під назвою “Мухтасар”. На самому початку свого вивчення релігії ат-Тахаві був шафіїтом. Він був талібун ільм (що вимагає знання). Він брав ільму свого дядька аль-Музані. Мударрас (учитель) був дуже суворим в плані викладання релігії, і його племінник не зміг повністю взяти фікх. Передається, що аль-Музані навіть сказав йому: “Клянуся Аллахом, з тебе нічого доброго не вийде!”
Після цього ат-Тахаві став брати фікх у факіхів-ханафітів, і у вступі свого мухтасара написав: “Якби мій дядько був зараз живий, то він би спокутував свою клятву!”