Передумови Гаїтянської революції
Наприкінці XVIII століття Сен-Доменг належав до найбагатших колоній світу. Прибутки від цукру й кави забезпечували сотні плантацій, на яких примусово працювали близько пів мільйона людей. Більшість населення не мала особистої свободи, а виснажлива праця, покарання й висока смертність посилювали невдоволення. Водночас вільні люди африканського та змішаного походження, серед яких були й заможні землевласники, вимагали рівноправ’я з білими. Французька революція 1789 року загострила суперечності: проголошені в Парижі свобода й рівність не поширювалися автоматично на населення колоній.
Незалежність Гаїті та її наслідки
1802 року Наполеон Бонапарт відправив до Сен-Доменгу експедицію під командуванням генерала Шарля Леклерка. Лувертюра заарештували й вивезли до Франції, де він помер у в’язниці 1803 року. Відновлення рабства французами на Гваделупі посилило побоювання, що така сама доля чекає Сен-Доменг. Опір очолили Жан-Жак Дессалін та інші командири. Французькі війська зазнавали втрат не лише в боях, а й від жовтої гарячки. Після поразки під Вертьєром 18 листопада 1803 року Франція втратила можливість утримати колонію.
1 січня 1804 року Дессалін проголосив незалежність Гаїті. Нова держава стала другою незалежною країною Америки після США та першою, що постала внаслідок переможного повстання поневолених. Її поява кинула виклик атлантичній системі рабства, проте принесла тривалу міжнародну ізоляцію. Франція визнала незалежність Гаїті лише 1825 року, поставивши це визнання в залежність від великої грошової компенсації. Перемога революції не усунула економічних труднощів, але докорінно змінила уявлення про свободу та політичну рівність.
Іван Гудзенко
