У 1792 році – в університеті м. Тюбінген отримує ступінь магістра філософії. Фрідріх виявляв інтерес до революційних ідей, характерних на той час. Через два роки Шелінга запрошують на прохання Гьоте до Єнського університету, пропонуючи посаду екстраординарного професора. З 1803 року – обрано професором університету у Вюрцбурзі, тоді ж як в 1806 році – штатним членом Баварської академії наук м. Мюнхен, професором університету м. Ерланген.
У 1807 році обирається на роботу генерального секретаря художньої академії. У 1827 році мислителя обирають президентом Академії наук.
Шеллінг пише цілу низку філософських творів, серед яких такі: «Філософські листи про догматизм та критицизм»; «Система трансцендентального ідеалізму»; «Бруно, або Про божественне та природне начало речей»; «Філософські дослідження про сутність людської свободи та предметах, які з нею пов’язані»; «Вступ до філософії міфології»; «До історії нової філософії» і тому подібне.
Фрідріх Шеллінг до кінця свого життя займався викладацькою діяльністю в Берлінському університеті, лекції філософа не мали успіху перед публікою.
Наприкінці літа 1854 року мислитель відійшов у вічність. Це сталося в швейцарському містечку Рагац.
Пегас
