Раннє життя та кар’єра
Батько Шеллінга був лютеранським священиком, який у 1777 році став професором східних мов у духовній семінарії в Бебенхаузені, поблизу Тюбінгена. Саме там Шеллінг отримав початкову освіту. Він був надзвичайно обдарованою дитиною і вже у вісім років вивчив класичні мови. Завдяки своєму швидкому інтелектуальному розвитку, у віці 15 років він був прийнятий до духовної семінарії в Тюбінгені, відомої вищої школи для служителів області Вюртемберг, де він жив з 1790 по 1795 рік. Юнаки в Тюбінгені були натхненні ідеями Французької революції і, відкинувши традицію, відвернулися від доктринальної теології до філософії.
Молодий Шеллінг надихався думками Іммануїла Канта, який підняв філософію на вищий критичний рівень, ідеалістичною системою Йоганна Готліба Фіхте, а також пантеїзмом Бенедикта де Спінози, раціоналіста XVII століття. У 19 років Шеллінг написав свою першу філософську працю «Про можливість і форму філософії взагалі», яку він надіслав Фіхте, який висловив сильне схвалення. За ним послідував «Про его як принцип філософії». Основною темою обох цих творів був Абсолют. Однак цей Абсолют не можна визначити як Бога; кожна людина є Абсолютом як Абсолютне его. Це Его, вічне і позачасове, осягається в безпосередній інтуїції, яку, на відміну від чуттєвої інтуїції, можна охарактеризувати як інтелектуальну.
Період навчання та викладання
З 1795 по 1797 рік Шеллінг був приватним репетитором для дворянської сім’ї, яка віддала під його опіку своїх синів під час навчання в Лейпцигу. Час, проведений у Лейпцигу, ознаменував вирішальний поворот у думках Шеллінга. Відвідувавши лекції з фізики, хімії та медицини, він усвідомив, що Фіхте, якого він раніше шанував як свою філософську модель, не звернув належної уваги на природу у своїй філософській системі. Фіхте завжди розглядав природу лише як об’єкт, підпорядкований людству. Шеллінг, навпаки, хотів показати, що природа, побачена сама по собі, демонструє активний розвиток у напрямку до духу. Ця філософія природи, перше самостійне філософське досягнення Шеллінга, зробила його відомим у колах романтиків.
Період інтенсивної продуктивності
У 1798 році Шеллінга запросили на посаду професора в Єнському університеті, академічному центрі Німеччини того часу, де було зібрано багато видатних інтелектуалів того часу. У цей період Шеллінг був надзвичайно продуктивним, опублікувавши низку праць з філософії природи. Він прагнув об’єднати свою концепцію природи з філософією Фіхте, яка брала за вихідну точку «Я». Шеллінг бачив мистецтво як посередника між природною і фізичною сферами, оскільки в художній творчості поєднуються природне (або несвідоме) і духовне (або свідоме) виробництва. Природність і духовність пояснювалися як вихід із первісного стану байдужості, в якому вони були занурені в ще нерозвинений Абсолют, і як підйом через послідовність сходинок все більш високого порядку. Однак Фіхте не визнав цієї концепції, і обидва філософи різко атакували один одного в інтенсивному листуванні.
Основні ідеї та вплив
Філософія природи
Шеллінг вважав природу активним суб’єктом, який постійно розвивається і прагне до самопізнання через дух. Його концепція природи як живої, органічної цілісності протистояла механістичному погляду, який домінував у науці його часу. Він бачив у природі не лише сукупність фізичних процесів, а й духовний розвиток, що має власну внутрішню логіку і ціль.
Мистецтво як посередник
Шеллінг вважав мистецтво особливою формою людської діяльності, яка об’єднує природне і духовне. В художній творчості, за Шеллінгом, відбувається синтез несвідомого і свідомого, що дозволяє людині досягати гармонії з природою і самим собою.
Абсолютний ідеалізм
Однією з центральних тем філософії Шеллінга була концепція Абсолюту. Він стверджував, що Абсолют не можна зводити до Бога в традиційному розумінні, але його можна осягнути через інтелектуальну інтуїцію. Ця ідея Абсолюту як єдності всього існуючого стала основою для подальшого розвитку німецького ідеалізму.
Висновок
Фрідріх Вільгельм Йозеф фон Шеллінг був видатним філософом, чиї ідеї вплинули на розвиток не лише філософії, але й інших сфер знання. Його роботи з філософії природи, мистецтва і абсолютного ідеалізму залишаються важливими для сучасних досліджень. Шеллінг продовжує надихати філософів, художників і науковців, закликаючи до глибокого розуміння і гармонії між природою і духом. Його спадщина є свідченням потужності ідеалізму і його здатності впливати на наше розуміння світу і самого себе.
Іван Гудзенко
