Фрідріх Генріх Якобі народився в заможній купецькій родині. У 1764 році він успадкував посаду керівника цукрового заводу після смерті батька. Проте його інтереси виходили далеко за межі комерції. У 1772 році Якобі увійшов до керівної ради герцогств Юліх і Берг, де проявив себе як талановитий адміністратор.
Філософські погляди та критика раціоналізму
Важливим етапом у формуванні філософських поглядів Якобі стала його зустріч із німецьким письменником Ґотхольдом Лессінгом у 1780 році. Лессінг зізнався, що знає лише філософію Спінози, що спонукало Якобі глибше вивчати спінозізм. Проте, замість того щоб прийняти раціоналістичний підхід Спінози, Якобі різко його критикував. У своїй праці Über die Lehre des Spinoza, in Briefen an den Herrn Moses Mendelssohn (1785) він засудив спінозізм як філософію, яка веде до детермінізму та атеїзму.
Концепція інтелектуальної інтуїції
Однією з ключових ідей Якобі була концепція інтелектуальної інтуїції. Він стверджував, що людина здатна безпосередньо сприймати істини через почуття та інтуїцію, без необхідності логічного аналізу. Ця ідея суттєво відрізнялася від дуалізму Іммануїла Канта, який розділяв чуттєвість і розуміння. Якобі вважав, що Кант надмірно обмежує можливості людського розуму, заперечуючи його здатність пізнавати трансцендентне.
У своїй праці Über das Unternehmen des Kritizismus (1802) Якобі критикував Канта за його спробу побудувати філософську систему, яка ґрунтується виключно на розумі. На противагу цьому, Якобі наголошував на важливості інтуїції та віри в процесі пізнання, що дозволяло йому захищати можливість пізнання Бога та інших трансцендентних явищ.
У 1794 році Якобі переїхав до Гамбурга, щоб уникнути наслідків Французької революції, а згодом оселився в Мюнхені. Там він обіймав посаду президента Баварської академії наук (1807–1812) і продовжував розвивати свої філософські ідеї. Зібрання його творів, яке він розпочав, було завершено Ф. Коппенсом у шести томах (1812–1825).
Іван Гудзенко
