Народився в Бразі (Португалія) або Туї (Іспанія) у родині єврейських конверсітів, що змусило його родину втекти до Франції через переслідування інквізиції. Освіту здобув у коледжі Гієни (Бордо), а згодом університетах Монпельє та Тулузи, де отримав ступінь доктора медицини (1574) та став професором філософії, а з 1612 року — професором медицини.
Санчес поєднував медичну практику (керував лікарнею в Тулузі) з філософськими дослідженнями, що знайшло відображення в його критиці схоластики та акценті на досвіді як основі пізнання. Його головна праця «Чому нічого не можна знати», стала маніфестом «конструктивного скептицизму», який поєднував радикальну критику традиційної науки з пропозицією нової методології дослідження.
Філософські ідеї
Санчес відкидав можливість досягнення абсолютної істини через недосконалість чуттєвого сприйняття та динамічну природу світу. У своїй праці він аргументував:
Ненадійність чуттів: Людські органи чуття обмежені та спотворюють реальність, що робить неможливим пізнання сутності об’єктів.
Взаємозв’язок явищ: Для розуміння однієї речі необхідно знати всі її причини, що веде до нескінченного регресу.
Критика аристотелізму: Санчес засуджував силогістичний метод як коловий, оскільки він спирається на заздалегідь прийняті припущення.
Однак, на відміну від радикальних скептиків, Санчес запропонував «конструктивний скептицизм»: визнання обмеженості знання має стати стимулом для емпіричних досліджень. Він наголошував, що навіть неповне знання корисне для практики, особливо в медицині. Ця ідея зробила його попередником Френсіса Бекона та наукової революції XVII століття.
Санчес також заперечував математичні істини як абстрактні конструкції, що не відповідають реальності. На його думку, навіть геометрія ґрунтується на ідеалізаціях, які неможливо емпірично підтвердити
Наукова спадщина та сучасність
Хоча Санчес не отримав широкого визнання за життя, його ідеї вплинули на таких мислителів, як П’єр Гассенді та Марен Мерсенн, які розвинули концепцію «пом’якшеного скептицизму». Сьогодні його праці вивчаються в контексті історії науки як міст між ренесансним гуманізмом і новоєвропейським раціоналізмом.
Іван Гудзенко
