Замість концентрації сил на ключових напрямках — у Південній Німеччині та Північній Італії — французьке командування обрало стратегію розосередження. Це рішення стало фатальним: армії діяли ізольовано, що дозволило союзникам послідовно завдавати їм поразок.
Кампанія в Німеччині та Швейцарії
На північному театрі воєнних дій французькими силами командував генерал Жан-Батіст Журдан, який намагався протистояти армії ерцгерцога Карла. У березні 1799 року французи розпочали наступ між верхнім Дунаєм і Боденським озером, прагнучи випередити зосередження союзних сил. Проте вже 25 березня вони зазнали поразки під Штоккахом і були змушені відступити за Рейн.
Ключову роль у стабілізації ситуації відіграв Андре Массена, який очолив війська у Швейцарії. Попри початкові невдачі, він зумів зберегти контроль над стратегічно важливими районами. Його операції в Альпах, включаючи маневри корпусу Клода Лекурба, дозволили французам утримати позиції навіть у складних умовах гірської війни.
Особливо важливим став вересень 1799 року, коли Массена перейшов у рішучий наступ. У другій битві під Цюрихом він розгромив російську армію під командуванням Олександра Корсакова. Ця перемога стала однією з найвизначніших у кампанії та суттєво змінила стратегічну ситуацію на користь Франції.
Італійський фронт і наступ Суворова
В Італії ситуація для французів складалася ще гірше. Початковий наступ генерала Шерера вздовж річки Адідже швидко захлинувся. Після поразки під Маньяно французькі війська змушені були відступити до річок Ольо та Адда.
Ключовою фігурою на цьому театрі став Олександр Суворов, який очолив союзні війська. Його стрімкі та рішучі дії призвели до низки перемог. Найбільш нищівною стала битва на річці Треббія (17–19 червня 1799 року), де французька армія під командуванням Жака Макдональда зазнала важкої поразки.
Попри спроби координації між французькими силами, зокрема між генералами Моро та Макдональдом, стратегічна ініціатива залишалася в руках союзників. Французи змушені були відступити до Лігурії та зайняти оборонні позиції в районі Генуї.
Боротьба за Швейцарію та альпійський театр
Швейцарія стала центральним вузлом кампанії 1799 року. Контроль над нею дозволяв здійснювати маневри між Італією та Німеччиною. Союзники планували оточити французькі сили, з’єднавши армії Суворова та Корсакова.
Однак стратегічні помилки союзного командування змінили перебіг подій. Відведення частини австрійських сил на Рейн послабило позиції в Швейцарії. Цим скористався Массена, який завдав рішучого удару.
Паралельно французькі війська під командуванням Ніколя-Жана Сульта розгромили австрійські сили генерала Готце. Таким чином, союзники втратили координацію та опинилися у складному становищі.
Альпійський похід Суворова і завершення кампанії
Після поразки під Цюрихом ситуація для російських військ різко погіршилася. Попри героїчний перехід через перевал Сен-Готард, армія Суворова опинилася в ізоляції. Французькі сили під командуванням Лекурба постійно тиснули на росіян.
Відступ через Альпи став одним із найскладніших епізодів кампанії. Війська Суворова, переслідувані противником і виснажені гірськими переходами, змушені були відступити до Іланца. 7 жовтня 1799 року цей відступ фактично завершив кампанію.
Іван Гудзенко
