Політична криза та відставка уряду
Після падіння Парижа французький уряд на чолі з Поль Рейно був змушений залишити столицю та переміститися спочатку до Тура, а згодом до Бордо. Втрата столиці мала не лише стратегічне, а й психологічне значення: вона підірвала віру у можливість подальшого опору.
Рейно, який раніше виступав за продовження війни, у своїх зверненнях почав визнавати безнадійність ситуації. Його слова про відсутність перспектив спільної перемоги відображали глибоку деморалізацію політичної еліти. Остаточним ударом стало падіння Вердена 15 червня 1940 року — символічного міста французького героїзму часів Першої світової війни.
У цих умовах Рейно подав у відставку, відкривши шлях до влади іншій політичній силі, яка орієнтувалася вже не на опір, а на припинення війни.
Прихід до влади Філіпа Петена
Новим прем’єр-міністром став Філіп Петен — герой Верденської битви часів Першої світової війни. Його авторитет як військового лідера створював ілюзію стабільності, але склад уряду чітко демонстрував зміну курсу.
У новому кабінеті були відсутні прихильники продовження боротьби, зокрема ті, хто пропонував перенести центр опору до Північної Африки. Натомість ключові позиції зайняли політики, схильні до компромісу з Німеччиною. Особливо важливу роль відігравав П’єр Лаваль, який активно підтримував ідею співпраці з Третім рейхом.
Вже 17 червня Петен звернувся до німців із проханням про перемир’я. Цей крок фактично означав відмову від подальшого збройного опору.
Перемир’я в Комп’єні
Переговори про перемир’я проходили в особливо символічній атмосфері. 21 червня 1940 року Адольф Гітлер особисто був присутній під час оголошення умов у Комп’єнському лісі. Місце було обране не випадково: саме тут у 1918 році Німеччина підписала своє принизливе перемир’я після Першої світової війни.
Тепер ситуація повторилася, але з протилежним результатом. Французька делегація змушена була прийняти умови, продиктовані переможцем, у тому ж самому залізничному вагоні. Це мало потужний пропагандистський ефект і символізувало реванш Німеччини.
22 червня Франція погодилася на німецькі умови, однак для набуття чинності угоди необхідно було також укласти окреме перемир’я з Італією.
Завершення бойових дій і наслідки
24 червня 1940 року Франція підписала перемир’я з Італією, після чого всі формальності були завершені. Вже 25 червня о 00:35 бойові дії між Францією, Німеччиною та Італією офіційно припинилися.
До цього моменту німецькі війська вже просунулися далеко на південь, до долини Рони та району Ліона, демонструючи повний військовий контроль над країною.
Капітуляція мала далекосяжні наслідки. Франція була розділена на окуповану зону та формально незалежну державу зі столицею у Віші. Новий режим на чолі з Петеном став символом колабораціонізму, тоді як частина французів продовжила боротьбу під проводом Шарль де Голль.
Іван Гудзенко
