Саме в цьому середовищі працював Франц Брентано, професор Університет Відня, який започаткував нову модель філософського мислення — орієнтовану на ясність, психологічний аналіз і критику абстрактної метафізики.
Повернення до Арістотеля
Брентано розпочинав як дослідник Арістотеля. Його інтерес до античної філософії не був історичним антикваріатом. Він шукав у ній альтернативу німецькому ідеалізму, що домінував у XIX столітті. На відміну від спекулятивних систем Гегеля, Брентано прагнув строгості та аналітичної чіткості. Філософія, на його думку, повинна спиратися на опис безпосереднього досвіду, а не на абстрактні конструкції.
Інтенціональність свідомості
Найважливішим внеском Брентано стала концепція інтенціональності. Він стверджував, що всі психічні явища мають спрямованість на об’єкт. Думка, бажання, судження — усе це «про щось». Ця властивість відрізняє психічне від фізичного. Якщо фізичні процеси просто існують, то психічні завжди мають смислову орієнтацію. Саме ця ідея стане фундаментом для феноменології та аналітичної філософії ХХ століття.
Інтенціональність дозволила переосмислити структуру свідомості не як замкнений внутрішній простір, а як відношення до світу.
Філософія як описовий аналіз
Брентано вважав, що філософія повинна бути «строгою наукою» у сенсі ясного опису переживань. Він розвивав так звану «описову психологію», яка мала аналізувати структуру свідомості без редукції її до фізіології. У цьому проявляється одна з головних рис австрійської традиції — відмова від системної метафізики на користь точності і концептуальної дисципліни.
Учні і вплив
Брентано не створив великої системи, але сформував інтелектуальну школу. Серед його учнів були мислителі, які визначили хід філософії ХХ століття — Едмунд Гуссерль, Алексіус Майнонг та інші. Через них його ідеї вплинули на феноменологію, аналітичну філософію, мови і логіку. Австрійська філософія почала розвиватися як окрема традиція, що відрізнялася від німецького ідеалізму.
Іван Гудзенко
