Ранні роки: виховання і вплив родинного середовища
Шатобріан народився в родині дворянина, але згодом зрозумів, що фінансовий стан сім’ї був нестабільним, а його батько вів життя досить ексцентричне. Найбільше майбутнього письменника формувала атмосфера родинного маєтку в Комбурі, де він проводив свої юні роки разом зі своєю сестрою Люсіль. Цей напівзанедбаний середньовічний замок, оточений густими лісами та дикими пейзажами, глибоко вплинув на уяву молодого Шатобріана і став важливим джерелом натхнення для його майбутніх літературних творів.
Його освіта не була винятковою, але після закінчення школи він приєднався до кавалерійських військ як офіцер. Молодий Шатобріан залишався поза активною політикою на ранніх етапах Французької революції, незважаючи на те, що ця епоха внесла кардинальні зміни в життя французького суспільства.
Подорож до Америки і літературний дебют
У квітні 1791 року Шатобріан прийняв рішення залишити Францію і вирушив до Сполучених Штатів Америки, що було втіленням його прагнення до пошуків «нового світу». Ця подорож дала йому безцінний досвід, включно зі знайомством з індіанськими племенами і природою північної Америки, які пізніше стали фоном для його літературних творів. Найвідомішою сценою цього періоду стали його мандри в околицях Ніагарського водоспаду, які глибоко вразили письменника і знайшли відображення в його романах.
Дізнавшись про втечу короля Людовіка XVI у червні 1791 року, Шатобріан змінив свої погляди і відчув, що його обов’язок — повернутися до Франції та підтримати монархію. Після повернення він одружився на 17-річній спадкоємиці Селесті де Ла Рош і намагався знайти своє місце в Парижі, хоча й відчував фінансові труднощі.
Військова кар’єра і заслання до Англії
Шатобріан приєднався до роялістської армії в боротьбі за відновлення монархії, проте був поранений під час облоги Тіонвіля у 1792 році. Після цієї поразки він змушений був залишити Францію і вирушив у заслання до Англії в травні 1793 року. Там він перебував у скрутних умовах, заробляючи на життя викладанням та перекладами.
Саме в Англії він розпочав роботу над своєю першою значною літературною працею —Есе про революції», опублікованою у 1797 році. Цей твір представляв емоційний аналіз історичних революцій і порівнював давні та сучасні події в контексті недавніх потрясінь у Франції. Незважаючи на те, що цей твір не здобув широкого успіху, він показав літературний потенціал Шатобріана як мислителя та історика.
Літературний успіх: «Атала» та «Геній християнства»
Шатобріан повернувся до Франції у 1800 році, і його літературна кар’єра почала стрімко зростати. У 1801 році він опублікував Atala — фрагмент незакінченої епопеї, що став його першим великим успіхом. Це романтичне оповідання про індіанську дівчину-християнку, яка дала обітницю безшлюбності, але закохалася в юнака з племені Натчез. Під натиском почуттів і релігійних зобов’язань вона зрештою вирішує отруїти себе, щоб не порушити обітницю. Атала стала символом нового літературного стилю, поєднуючи екзотичні пейзажі з драматичною емоційною напругою, що було новим для французької літератури.
Незабаром після смерті матері у 1798 році, Шатобріан відновив свою віру в християнство, що стало основою для написання його найважливішої релігійної праці — «Геній християнства», опублікованої у 1802 році. У цій книзі він прагнув реабілітувати християнство, що піддалося атакам під час епохи Просвітництва, і показати його як джерело культурного та художнього натхнення для Європи. Наполеон Бонапарт, який на той час відновлював католицизм у Франції, підтримав Шатобріана, призначивши його першим секретарем посольства в Римі в 1803 році.
Політична кар’єра і розрив з Наполеоном
Попри підтримку Наполеона, Шатобріан у 1804 році різко засудив його дії після незаконної страти герцога д’Ангієна, звільнившись із державної служби на знак протесту. Це рішення позбавило його офіційної підтримки, але підкреслило його моральну позицію.
У 1805 році він опублікував один із своїх найвідоміших романів — René. У ньому автор розповідає історію молодого чоловіка, що страждає від меланхолії і «нудьги», що відображає загальні настрої тогочасного суспільства. Цей автобіографічний твір започаткував моду на героїв, які відчувають безцільність існування, і заклав основу для подальших романтичних образів.
Пізні роки: політична діяльність і спадщина
З Реставрацією Бурбонів у 1814 році Шатобріан повернувся до політики. Він був призначений віконтом і став членом Палати перів. Протягом своєї політичної кар’єри він займався дипломатією, ставши послом Франції у кількох європейських країнах, а також міністром закордонних справ. Однак його літературна творчість ніколи не відходила на другий план
Іван Гудзенко
