Завдяки своєму походженню та таланту Борджа отримав низку високих посад при дворі іспанського короля Карла I (імператора Карла V), що дало йому значний вплив у державному управлінні. У 1539 році він був призначений віце-королем Каталонії, важливого іспанського регіону. На цій посаді Франсіско виявив себе як енергійний і реформаторські налаштований адміністратор. Він прагнув запровадити економічні й соціальні зміни, необхідні для покращення життя місцевого населення.
У 1543 році, після смерті батька, Франсіско Борджа успадкував герцогство Гандія, що означало для нього перехід до ще вищого стану дворянської влади. Проте ця нова роль, замість того щоб зміцнити його зв’язок зі світським життям, стала кроком до внутрішнього духовного переосмислення.
Духовне прозріння та вступ до Товариства Ісуса
Ключовим моментом у житті Франсіско стала смерть його дружини Елеонори у 1546 році. Після її втрати він глибоко переосмислив свої життєві орієнтири. Цей період скорботи став поштовхом до його рішучого повороту у бік духовного служіння. Відмовившись від титулу герцога, Франсіско вступив до Товариства Ісуса, ордену, що тільки почав розвиватися під керівництвом Ігнатія Лойоли.
Повернувшись до Іспанії у 1551 році, Франсіско прийняв священиче рукоположення і вже через три роки, у 1554 році, був призначений Ігнатієм генеральним комісаром іспанських провінцій Товариства Ісуса.
Генеральство і розбудова ордену
Після смерті Ігнатія Лойоли у 1556 році та короткого правління Дієго Лайнеса, у 1565 році Франсіско Борджа був обраний третім генералом Товариства Ісуса. Його правління стало етапом масштабного зростання й укріплення єзуїтського ордену в Європі та за її межами.
За його керівництва було створено численні провінції та освітні заклади коледжі, що стали основою для місійної та освітньої роботи єзуїтів. Хоча спроба заснувати місію в іспанській Флориді зазнала невдачі, Борджа підтримав формування єзуїтських провінцій у Перу та Новій Іспанії (територія сучасної Мексики). Ці регіони стали ключовими осередками католицької місіонерської діяльності в Америці.
Особливу увагу Борджа приділяв систематизації управління закордонними місіями. Він переконав Папу Пія V створити централізовану римську конгрегацію для координації місій, що стало передвісником Конгрегації поширення віри. Також він домагався від світських правителів гуманного ставлення до корінного населення, вбачаючи у цьому шлях до їхнього щирого навернення у християнство.
Остання місія та смерть
У 1571 році Папа Пій V направив Франсіско Борджу у дипломатичну подорож до Іспанії, Португалії та Франції з метою зміцнити Священну лігу військово-політичний союз християнських держав проти Османської імперії. Попри похилий вік та виснаження, Борджа відправився у подорож, сприймаючи її як обов’язок перед Церквою.
Повертаючись до Риму, Франсіско тяжко захворів і помер 30 вересня або 1 жовтня 1572 року. Його діяльність, листування та духовна спадщина залишили глибокий слід в історії католицької Церкви та розвитку єзуїтського ордену.
Канонізація та спадщина
У 1671 році Франсіско Борджа був канонізований, а день його літургійної пам’яті призначений на 10 жовтня. Його листи, зібрані у п’ятитомному виданні Monumenta Historica Societatis Jesu, стали важливим джерелом для дослідження історії єзуїтів і духовної трансформації в епоху Контрреформації.
Іван Гудзенко
