Художня спадщина: між традицією та новаторством
Ранні роботи Франческо ді Джорджо пов’язані з ілюмінацією рукописів та створенням декоративних меблевих панелей. Два його монументальні вівтарі — «Коронація Діви Марії» (1471) та «Різдво» (1475) — демонструють вплив флорентійської школи, зокрема Андреа дель Верроккьо. У «Різдві» прослідковується експериментування з перспективою та композицією, що свідчить про пошук нових художніх форм.
Однак справжню славу Франческо отримав як архітектор. Його переклад трактату Вітрувія та власний «Трактат про цивільну та військову архітектуру» стали фундаментом для подальшого розвитку архітектурної теорії. У цій праці він аналізував міське планування, оборонні споруди та пропорції, передбачивши ідеї Високого Відродження.
Архітектурні проекти: від палаців до фортець
У 1477 році Франческо вступив на службу до герцога Федеріко да Монтефельтро в Урбіно, де брав участь у проектуванні палацу Урбіно — одного з найвизначніших зразків ренесансної архітектури. Його внесок у створення 136 фортець свідчить про майстерність у військовому будівництві. Церква Санта-Марія-дель-Кальчінайо в Кортоні (1484) вважається його архітектурним шедевром, хоча сучасний вигляд споруди значно відрізняється від первісного задуму.
Скульптура та інженерні винаходи
Як скульптор, Франческо ді Джорджо відомий бронзовими фігурами для вівтаря Сієнського собору (1489–1497) та серією рельєфів, які часто порівнюють з роботами Верроккьо та молодого Леонардо да Вінчі. Його інженерні розробки — включаючи проектування зброї, бойових машин та навіть винаходу міни — підкреслюють технічний геній митця.
Іван Гудзенко
