Погоджуючись з Руссо, мислитель «передрікає» різке падіння моральних принципів великого суспільства, в якому окремий взятий індивід розглядається як деякий механізм для виконання поставленого завдання суспільно – економічного розвитку. Гігантські мегаполіси з великим урбанізованим населенням, на думку Мемфорда, не спроможні піднімати на вищий щабель проблему суспільної моралі. Мислитель один із перших в американській філософській думці виступив в ролі критика технологічного детермінізму, а також домінантності технологічних проблем сьогодення. Потужне зростання технологій, які з економічного боку витісняють людину з праці на виробництві, і з другого – залишаючи людину бездіяльною, в цьому і є основна причина падіння моралі, економічної скрути, а також поглиблення проблеми суспільної нерівності. Мемфорд у «Техніці і цивілізації» з побоюванням відноситься до появи раціоналізованої технократичної організації соціуму, в якому велетенська «Мегамашина» контролюватиме усі економічні операції завдаючи шкоди людині і є поряд з основними глобальними проблемами людства є ще однією проблемою та загрозою для людського існування.
В праці «Машинний міф», Льюїс Мемфорд проводить компаративістський аналіз між релігією та наукою і стверджує, що обидва типи світогляду діють однаковою мірою в своїх постулатах, проте містять різні підходи відповідно до поставлених завдань. Аналізуючи перші протоцивілізації Стародавнього Єгипту та Вавилону, показує спільну схожість релігії та науки. Власне, сутність сучасної науки, як каже Мемфорд, постає ніщо інше як сурогат релігії включаючи весь науково – технологічний прогрес. Потреба в розвитку науки й техніки, особливо з часів Ренесансу, а також зміни світоглядної картини світу в поглядах Коперника, Галілея, де Браге, Бекона, породжено «інтелектуальним імперіалізмом» як реакція на гуманізм, соціальну справедливість, розуміння людини крізь процес співтворчості її з Богом.
У своїй чисельній публіцистиці, Мемфорд аналізуючи соціокультурний розвиток людського суспільства, стверджує, що варто повернутись не лише до моралі, якій на думку Мемфорда, заважає технологічних розвиток, але насамперед, повернутись назад до «золотого віку». Відстоюючи ретроспективну позицію про роль культури і цивілізації в історії, великою мірою вплинула і його концепція на розуміння футуризму та утопій.
Характеризуючи вектор соціальної взаємодії груп та індивідів у суспільстві, Мемфорд пропонує в своїй книзі «Стан людини» орієнтацію на «органічний гуманізм», під яким розуміється узгодження технологій і з людськими можливостями, пограничних межей, що узгоджуються з онтологічною природою тілесності.
Під цією онтологію, дослідник вбачав комплекс базових природніх компонентів, які стають еталоном процвітання, здоров’я та благополуччя: чисте повітря, доступ до якісної питної води та здорового харчування, достатній особистий простір. В цьому сенсі Мемфорд гідно оцінює роль гіперадаптації людини до критичних техногенних та природних колапсів, а також роль тонкої моторики, що відображає перемогу людини над природніми загрозами. Саме тому, основну відмінність людської свідомості від тваринної, Мемфорд вважав не процес технологічної переробки окремих природніх елементів у корисну складову буття, а знакову мовну систему, способах дешифрування символів, в якій закладаються основи людської спільності: громада, етнос, держава, культура, що відрізняють одні спільності від інших. Кодова знакова система в цьому аспекті виступає таким собі «паролем» або ключем для «іншості», оскільки дозволяє зберегти самобутність спільноті та відобразити свою індивідуальну неповторність. Вчений переконаний, що обмін інформацією та ідеями між учасниками первісних суспільств був цілком природним для раннього людства і, очевидно, поставав основним фундаментом раннього суспільного укладу, оскільки така суспільна формація ставала дедалі складнішою.
Важливим внеском у філософію техніки Льюїса Мемфорда стала його інтерпретація та означення поняття мегамашини, що створена з ціллю прагматичного використання людства на складові. З позиції Мемфорда випливає, що найновіша мегамашина проявляється в сучасних технократичних ядерних державах. В підтвердженні своєї концепції, наочним прикладом даного явища є побудова радянського та американського силових комплексів, представлених Кремлем та Пентагоном. Аналогічну структуру екстрапольовано на приклади будівництва пірамід, Римської імперії та армій світових воєн. Він пояснює, що піднесення на п’єдестал роль військових лідерів до божественного статусу є спонтанними особливостями мегамашин протягом історії. Він наводить такі приклади, як повторюваний характер єгипетських картин, символів, на яких зображені збільшені фараони, та публічне демонстрування збільшених портретів комуністичних лідерів, таких як Мао Цзедун, Йосип Сталін або Кім Ір Сен.
Використовуючи ширше визначення грецького поняття техне, що означає не лише переробку природніх компонентів, але й мистецтво, майстерність і символізує, найперше, взаємодію соціального середовища та технологічних інновацій, а відповідно до цього – конкретних побажань, формування нових звичок і створення нових цілей. Як зазначено Мемфордом на початку праці «Техніки та цивілізації» про те, що інші цивілізації досягли високого технічного рівня, не маючи, очевидно, глибокого впливу методів та цілей техніки. Для того, щоб відобразити явища, безцільової технологізації, в основі якої лежать лише економічний прагматизм та перевиробництво, сучасні технології Мемфорд називає «мегатехніками». Дослідник стверджує, що такі мегатехніки – продукт спрямований проти комплексу справжніх цільових технік, і не слугують ознакою довговічності, і що найголовніше, соціальної ефективності та загального задоволення людей. Виробництво таких квазітехнічних компонентів, презентовані зниженням якості виробу, коротким терміном експлуатації породжені штучним запланованим застаріванням.
У 1970 р. Мемфорд опублікував другий том праці «Міф про машину» в якій наполягає, що цілі комерційних корпорацій, що скооперовані заради прибутку працюють проти вдосконалення якості технічного засобу з наступної мети: слід штучно знизити якість за оптимальну вартість, що так привабливо для споживача, тим самим задовільнивши його меркантильні потреби сформовані рекламними кампаніями. Не даремно стверджують, що час – це ще одна валюта, і час – це гроші. При цьому саме поява механічного годинника означає початок і стрімкий розвиток промислової революції, всупереч загальному ствердженню про парову машину, оскільки механічний годинник – частина енергетичної механіки, яка складається з хвилин та секунд. І все ж, спираючись на такі тенденції, сучасні технології, названі «мегатехніками», не здатні до виробництва стійкого товару. Філософ стверджує, що без постійного спонукання рекламою, процедура виробництва сповільнилося б і вирівнювалося до нормального попиту на заміну. В якості прикладу, мислитель наводить особистий холодильник, повідомляючи, що той перебуває в стані експлуатації вже понад дев’ятнадцять років, виконавши лише один незначний ремонт.
На думку Мемфорда, технологічні вдосконалення, такі як конвеєр, або миттєве, глобальне дистанційне управління, можуть легко послабити багаторічні психологічні бар’єри для певних видів сумнівних дій. Він наводить приклад Адольфа Айхмана, нацистського керівника, що організував логістичний проєкт з метою поліпшення ефективності реалізації політики Голокосту. І такий тип мегамашин охарактеризовані ним як «айхманами».
На думку дослідника, до появи бездумного і безцільового технологічного виробництва та споживання, технології більшість районів планети були біологічно життєздатними на тому чи іншому рівні; однак там, де певні форми технологій швидко прогресують, біоздатність різко знижується. Слід вірно зрозуміти думку Мемфорда: далеко не означає, що будь-які технології шкодять повсякденності, і що техноскептицизм в певних ракурсах автоматично означатиме применшення ролі технологій у певних галузях. Насправді, Мемфорд пропонує створювати технології, що функціонують екологічно відповідально, називаючи рівень цієї дискретності «політехніка проти монотехніки». Саме так, — дослідник спонукує дивитись на феномен техніки амбівалентно: політехніка, яка використовує безліч різних видів технологій, забезпечуючи складну структуру для вирішення людських проблем. Монотехніка, яка є технологією лише виключно заради себе, пригнічує людство, рухаючись особистим шляхом, порою, навіть перешкоджаючи вільному розвитку людства..
Особливою в філософській рефлексії побудови інфраструктурних компонентів міст, Мемфорд гостро піддає критиці концепцію модернових транспортних мереж США як «монотехнічні», оскільки перешкоджають заохочувати до піших прогулянок, а також розвитку велосипедної інфраструктури. Він пояснює, що тисячі покалічених і загиблих щороку в результаті автомобільних аварій — це «ритуальна жертва», яку американське суспільство приносить через надзвичайну залежність від шосейного транспорту.
Нині зважаючи на стрімкий розвиток технологій, які допомагають людству у чисельних сферах, долаючи просторові бар’єри та комунікації, відкриваючи різноманітні можливості, слід з впевненістю ствердити, що будь які технологічні перспективи сьогоднішньої повістки дня чи майбутнього, — усі технологічні інновації повинні слугувати не користь людству. Будемо переконані у тому, що технології – партнери, а не вороги, якшо поводитись з ними правильно. І в цьому сенсі моральний образ інженера-технолога, проєктанта, і завершуючи споживачем технологічну виробу, — повинні містити моральний еталон свідомості, щоб технології і зокрема робототехніка презентована штучним інтелектом, не стали проблемою у майбутньому. Усе слугуватиме благові лише у випадку чистих мотивів. Деталі раціонального користування технікою, можна дізнатись познайомившись з поглядами американського мислителя Льюїса Мемфорда, — актуальних в нашу епоху.
Євген Распопов.
