Філософська антропологія – це філософська дисципліна, яка вивчає сутність природи людини.Мета філософської антропології полягає у вивченні індивідуальності людини та її буття.
Філософська антропологія, виникла зовcім недавно, на початку ХХ століття. Основоположниками філософської антропології були філософи Дільтей та Гуссерль. Хоча сама дисципліна розпочала формуватися, ще за часів античної Греції та Стародавньої Індії.
У античній Греції людину розглядали, як своєрідне поєднання природи та космосу. Греки уявляли, що є Макрокосмос та Мікрокосмос. Макрокосмос це весь Всесвіт, а Мікрокосмос це людина та її навколишнє середовища.
У стародавній Індії, людина була частиною кругообігу Всесвіту. Індійці уявляли, що весь світ це великий круговорот (Сансара), який живе за кармою. Тобто кожна жива істота, після смерті перевтілюється в іншу, або народжується тою самою істотою якою була.
Людина це частина всього кругообігу. Якщо людина жила не по приписам релігійного та людського законів, вона могла народитися твариною чи рослиною. Також давні індійці розробили кастову систему, яка контролювала та організовувала життя людини.
У середньовіччі людину розглядали, як частину божественного та земного. Людина у мисленні середньовічних богословів та філософів була частиною Всесвіту, та повинна була коритися божественним законам. Також філософи середньовіччя розглядали людину, як найвищу істоту, яка була створена Абсолютом. Середньовіччя повністю у мисленні про людину відштовхувалося від релігійного мислення та уявлення.
Відродження розглядало людину, як центр всього сущого. Людина у добу Відродження була своєрідним першо двигуном Всесвіту. Якщо у добу середньовіччя був теоцентризм, Бог в центрі світу, то відродження скинуло Бога із трону Всесвіту, та посадило туди людину.
Саме у добу Відродження виник гуманізм, який в подальших епохах трансформувався у філософську антропологію.
Новий Час певною мірою поєднав у людині духовні та матеріальні складові. Найбільше у Новому Часі у людині цінувався розум. Людський розум був центром всього сущого. Через розум людина могла мислити та осягати світу. Недаремно відомий французький філософ Рене Декарт, написав Cogito ergo sum (Я мислю отже я існую). Саме цей вислів Декарта характеризує сутність людини у Новому Часі.
Ігор Дмитрук
