Сократ майже не приділяв увагу природничим питанням, про що прямо заявляє в «Апології». Його цікавив передусім характер людини та можливість удосконалення людської душі. Він вважав, що етичні якості — не спадкова властивість, а результат постійної роботи над собою.
Сократівський метод
Слово, що найточніше описує сократівську практику, — діалог. Під час розмови Сократ ставив співрозмовнику серію запитань, які виявляли приховані суперечності в його судженнях. Він не виступав у ролі вчителя, що передає готові істини. Навпаки, позиціонував себе як співрозмовника, котрий шукає відповідь разом з іншими.
Вплив на подальшу філософію та сучасність
Сократ став культурним символом людини, яка стоїть на сторожі істини. Його діалогічний метод став основою етичних шкіл класичної Греції: стоїцизму, кінічної та киренаїчної традицій. Платон розвинув його ідеї у власну систему, а через Платона вплив Сократа поширився на всю філософію Заходу.
У сучасному освітньому середовищі сократівський метод використовують як інструмент критичного мислення. Він формує навичку логічного аналізу й навчає не просто відповідати, а й ставити правильні запитання. Саме тому філософія Сократа залишається релевантною, адже стимулює мислити вільно, уважно й відповідально.
Іван Гудзенко
