Філософія розуму та емпірична психологія
Філософію цікавлять найзагальніші питання про природу речей. Вона ставить питання на кшталт: яка природа краси? Що означає мати справжні знання? Що робить вчинок доброчесним, а твердження правдивим? Такі питання можна поставити у багатьох конкретних областях, в результаті чого існують цілі галузі, присвячені філософії мистецтва (естетиці), філософії науки, етиці, епістемології (теорії пізнання) та метафізиці (вченню про кінцеві категорії світу).
Філософія розуму зосереджується на питаннях про природу психічних явищ: якою, наприклад, є природа думки, почуття, сприйняття, свідомості та чуттєвого досвіду? Ці питання відрізняються від тих, які зазвичай вивчає емпірична психологія. Остання значною мірою залежить від результатів чуттєвих спостережень і емпіричних досліджень, зосереджуючись на випадкових фактах про справжніх людей і тварин.
Емпіричні психологи можуть, наприклад, виявити, що певна хімічна речовина виділяється тоді і тільки тоді, коли люди налякані, або що певна область мозку активується тоді і тільки тоді, коли люди відчувають біль або думають про своїх батьків. Але філософи прагнуть зрозуміти, чи є виділення цієї хімічної речовини або активація мозку в цій області необхідними для страху, болю чи думок про батьків. Чи можливо, що істоти, які не мають цих хімічних речовин чи мозкових структур, зможуть переживати подібні стани? Чи можливо, що щось переживатиме такі стани і взагалі не складатиметься з матерії, як у випадку з привидами, богами чи позаземними створіннями?
Комп’ютери і розум: чи можливо це?
Філософія розуму також розглядає можливість існування комп’ютерів, здатних мислити. Можливо, комп’ютер зможе мати розум тільки в тому випадку, якщо він буде складатися з тих самих типів нейронів та хімічних речовин, з яких складається людський мозок. Але таке припущення може здатися грубо шовіністичним, подібним до твердження, що людина може мати психічні стани лише за умови, що колір її очей є певним. З іншого боку, навряд чи будь-який обчислювальний пристрій має розум. Незалежно від того, чи будуть у найближчому майбутньому створені машини, які наближаються до серйозних кандидатів на наявність психічних станів, зосередження уваги на цій все більш серйозній можливості є хорошим способом розпочати розуміння питань, розглянутих у філософії розуму.
Філософські питання та емпіричні дослідження
Хоча філософські питання зазвичай зосереджуються на тому, що є можливим або необхідним, це не означає, що випадкові висновки емпіричної науки не є важливими для філософських міркувань про розум. Багато філософів вважають, що медичні дослідження можуть розкрити сутність або «природу» багатьох хвороб, або що хімія може розкрити природу багатьох речовин. Наприклад, що вода є H2O або що поліомієліт передбачає активну присутність певного вірусу.
Однак, на відміну від випадків хвороб і речовин, на питання про природу думки, здається, не можна відповісти лише емпіричними дослідженнями. Жоден емпіричний дослідник не зміг відповісти на них так, щоб задовольнити достатню кількість людей. Тож ці проблеми, принаймні частково, належать до філософії.
Суб’єктивність та об’єктивність явищ розуму
Однією з причин, чому так важко відповісти на питання про природу психічних явищ, є значна неясність у тому, наскільки об’єктивними можна вважати явища розуму. Відчуття, наприклад, здаються по суті приватними та суб’єктивними, не відкритими для публічного, об’єктивного огляду, який вимагається від предмета серйозної науки. Як можна дізнатися, якими насправді є чиїсь приватні думки та почуття? Кожна людина перебуває в особливому «привілейованому становищі» щодо власних думок і почуттів, становищі, яке ніхто інший ніколи не міг би зайняти.
Ця проблема створює серйозні труднощі для наукового дослідження розуму, адже науковий метод вимагає об’єктивності та повторюваності результатів. Водночас вона відкриває широкий простір для філософських роздумів та спекуляцій про природу свідомості, її місце у світі та можливі способи її дослідження.
Філософія розуму продовжує залишатися важливою і актуальною галуззю, що пропонує багатий матеріал для роздумів і дискусій про найглибші аспекти людського існування та природу психічних явищ.
Іван Гудзенко
