Історія філософії

Філософія науки

Під філософією науки необхідно розрізняти таку дисципліну, яка вивчає методи, компетентні межі, поняття науки, займається  дослідженням природи,  способів розвитку, обґрунтування наукових знань, структури та функцій.  Дана дисципліна досліджує конкретні науки. До того ж у багатьох працях філософів ХVІ століття, зокрема Пуанкре, Маха, Дюема, Пірсона, прослідковується  термін «філософія науки», який ввів Дюрінг.

Пильно придивившись, можемо побачити  як наука відділена від об’єкту та предмету пізнання, а також існування проведеної  межі  логічного позитивізму між науковим аналізом  та поза науковими формами пізнання. В логічному позитивізмі здійснюється опис побудови, функцій компетентної науки.  Логічному позитивізму посприяв науково-технічний прогрес  як вияв  впливу та успіх наукового знання щодо предмету, що обмірковується.

Філософія науки

Таким чином філософію науки  варто розглядати через історію філософії  як поворотний момент гносеологічних пошуків. Відбувся ранній  штучний  розподіл між філософією та релігією. Предметом філософії науки є дослідження загальних та часткових закономірностей, тенденцій  змін  розумової діяльності з виробництва наукового знання.  Тим не менше філософія набуває наукової  форми, вивчаючи науковий процес та знання як продукт. Об’єктом філософії науки постають науки та наукові знання усього періоду розвитку та досконалості етнічних культур.

Філософія науки  є дисципліною з оцінки наукових  критеріїв, дозволяє виносити міркування та висновків на користь науковості, подавати характеристику  наукового ступені стосовно будь – якої гіпотези, теорії, будь- якого знання як продукту.  Значну роль для остаточного становлення філософії науки відіграли  позитивізм, а вже потім логічний  позитивізм , виступивши з критикою  заявлених проблем.  Як в філософії так філософії науки  існують реальні проблеми, багато запитань, які вимагають вирішення.

Постає головна проблема філософії науки —  виникнення, виробництво, критерії оцінки наукового знання.  Виділяють три групи, завдяки яким  відбувається  структурна взаємодія філософії та науки. Першу групу складають  проблеми внутрішньої  оцінки  філософської компетенції. Тоді ж як другу  утворюють – внутрішньо  структурні окремі науки у співвідношенні з філософськими  висновками.  Зрештою, третю групу представляють  проблеми зіткнень першої та другої груп, філософських інтересів та інших наук в продуктовій оцінці – знанні.

Філософія, насамперед займається  вирішенням парадоксальних проблем, будучи озброєною історичністю знань, чого позбавлені інші науки.  Актуальними залишаються критерія знань, відмінності наукового від ненаукового знання; яка різниця між наукою та науковим та інше. До питань філософії можна віднести, наприклад: чи існують межі компетенції між суб’єктивним в пізнанні об’єктивної реальності; що ми називаємо реальністю.

Богдан Пегас

Яка твоя реакція?

Радість
0
Щастя
0
Любов
0
Не завдоволений
0
Тупо
0

Интересно почитать:

Также в категории:Історія філософії