В період розвитку ранньої античної філософії виникають дві школи – кініків та скептиків. Представником першої школи вважаються Антисфен та Діоген.
Проповідь Антисфена застосувалася спрощеного способу людського життя та відмови від потреб. Антисфен вільно спілкувався з такими простими людьми як він і одяг нічим не відрізнявся відїхнього, проповідуючи на вулицях, площах. Антисфен закликає людину бути близькою до самої природи.
Антисфен стояв напозиції щодо відсутності уряду, приватної власності, шлюбу. Адепти Антисфена осуджували за рабство. Антисфен з відразою ставився до розкоші та прагнень насолоди. Перевершив свого вчителя його учень Діоген. Має символічний зміст передання про Діогена, який не успішно з ліхтарем шукав вдень чесну людину.
Вважаючи, що моральна свобода полягає у звільненні бажань, настійливо намагався шукати добродійства. Діоген стверджував, що байдужість до благ, якими обдарувала людину фортуна звільняє від страху.
Він вважав, що покарання богами Прометея було справедливим, бо принісши людству мистецтва, які породили заплутаність та штучність буття людини. За світоглядом кініків, світ настільки поганий, тому необхідно жити незалежно від нього. Блага є дарами долі та випадку, проте не чесні винагороду за справжні заслуги.
Кіники займалися проповіддю верховенства природи та розуму, що є єдиною сутністю усього, що існує та невігластво усіх штучних та історичних розділень меж, виступаючи за принцип космополітизму. Людина за природною сутністю має високу гідність та призначення, що містяться у свободі , звільненій від зовнішньої прив’язаності, протиріччя та пристрасті, в не похитному дусі.
Ніякої симпатії не викликали заклики кініків щодо простого життя. За твердженням Бертрана Рассела популярний цинізм (сучасна назва кініків) навчає не відмовлятися від благ світу, а байдужості до них.
Вадим Підосични
