Розвиток свідомості Гегель представляє у вигляді підйому вгору по сходах з трьох ступенів, кожна з яких вбирає в себе всі попередні і відпрацьовує їх на якісно новому рівні.
Перша — свідомість: особистості протистоїть навколишній світ, а свідомість лише спостерігає за цим з боку, користуючись почуттями і розумом. Далі йде самопізнання, і перехід сюди можливий тільки з повністю розкритим свідомістю, активно ставлять цілі і досягає їх. Останній рівень — «дух». На ньому свідомість опановує не тільки матеріальною стороною буття, а й повноцінно відчуває його з духовної сторони.
Так як рух індивіда по сходах має повторювати духовний шлях людства, кожен ступінь відповідає своєму рівню розвитку людської культури, науки і громадських відносин.
Гегель намагався підвести весь Всесвіт, включаючи духовну його частину, під якийсь «спільний знаменник». Їм, в кінцевому підсумку, стала ідея абсолютного розуму. В процесі розвитку його вчення, ця ідея переходила від безформних і розпливчастих тверджень, «бачення загальної картини» до цілком конкретних положень і постулатів.
Основою існування і працездатності абсолютного розуму оголошувалася логіка — ідеальний інструмент, доступний будь-якому свідомості. Подальше його розвиток покладається на природу, адже вона була створена Богом саме як колиска людства.
Гегель приділяв багато уваги аналізу філософії, її течій і шкіл. В результаті, їм були сформульовані три основні постулати діалектики:
- Той самий закон про перехід кількості в якість. Під якістю Гегель розуміє щось, що характеризує предмет внутрішньо, що визначає його властивості. Кількість же, навпаки, характеризує предмет щодо зовнішнього світу. При цьому абсолютна міра повинна включати опис предмета як з однієї, так і з іншого боку. Але кількість буде перетворюватися в якість не миттєво, а в процесі плавного переходу.
- Закон про співіснування в одному процесі суперечливих понять. Для класичної логіки це цілковитий нонсенс, ще з часів Аристотеля людина могла бути або тільки хорошим, або тільки поганим. Діалектика Гегеля ж визнає мінливість світу, його суперечливу природу і допускає, що людина може днем жертвувати гроші на боротьбу з раком, а вночі грабувати перехожих. Насправді, будь-який предмет, в силу нестабільності буття, коли-небудь перетвориться на щось протилежне, тому в процесі такого переходу можливі найнесподіваніші казуси.
- Закон нескінченного заперечення. Будь-яка система з часом наповнюється суперечностями і запереченнями. Коли їх стане занадто багато, що існувала рівновага порушиться, і система почне шукати нове. Саме перехід в новий стан Гегель і називає запереченням. Але воно теж не може бути ідеальним, а значить буде збирати протиріччя. Таким чином, на цьому нескінченному шляху відмовою від одних станів і переходів в інші, система навіть може повернутися в початкове, але властивості системи при цьому вже можуть не мати нічого спільного з тими, що були колись.
Іван Гудзенко
