«Федр (Платон)» Про суть душі та любові

Не  може  бути жодних  сумнівів  у тому,   що  авторство філософської  праці «Федр» належить Платону. У значній  її частині  містяться питання  сутності любові, підхід  та обміркування яких  відрізняється  від тих, що в  творі «Бенкет».  Якщо у «Бенкеті»  основною  темою  постає питання: що таке є любов, то в  цьому творі —  з відсутністю благородної  любові існування  істинної  філософії  неможливе,   а без неї неможливе мистецтво  красномовства — ораторства. Сам діалог  відбувається між  Сократом та Федром.

Він  згадується як  перший  оратор  з промовою  про такого  бога  Ерота, в честь якого сказав своє слово.  Як бачимо Платон розгортає проблему значення та сутності Ерота, любові в усій її  масштабності  і доказу небаченого  перевершення філософського мислення та переваги над ораторством.  І це дає привід для того, щоб саму риторику обміркувати через світло вчення про ідеї.

Тому друга менша  частина твору  якраз присвячена цьому завданню. У попередніх творах, якщо беремо до уваги «Горгія»  Платон відкидає мистецтво ораторства  оскільки у ньому помітна відсутність єдиного критерія яким є  моральність. Якраз друга частина наповнена філософським інтересом і характеризує Платона як людину мислячу,  істинного сина свого народу та епохи. Риторичне мистецтво у давньогрецькому житті  мало важливе значення і тісно поєднані з ним література, мистецтво (панування своїх риторичних законів та правил).

У  розвинутій  «палінодії»  Сократа міфу  про душу   приділена  особлива  увага,  а також вимоги, пред’явлені оратору Сократом : оратор має   знати істину, розчленовувати об’єднувати поняття,  знати душу. Сократ  описує розчленування душі на три частини, викладенням,  стає  все  зрозумілим,  в який спосіб  людські душі принесли зі  свого початкового  існування знання  про істину, отримавши можливість маси чуттєвого  сприйняття зводити  до єдиного цілого.

   Алексей Д