Не може бути жодних сумнівів у тому, що авторство філософської праці «Федр» належить Платону. У значній її частині містяться питання сутності любові, підхід та обміркування яких відрізняється від тих, що в творі «Бенкет». Якщо у «Бенкеті» основною темою постає питання: що таке є любов, то в цьому творі — з відсутністю благородної любові існування істинної філософії неможливе, а без неї неможливе мистецтво красномовства — ораторства. Сам діалог відбувається між Сократом та Федром.
Він згадується як перший оратор з промовою про такого бога Ерота, в честь якого сказав своє слово. Як бачимо Платон розгортає проблему значення та сутності Ерота, любові в усій її масштабності і доказу небаченого перевершення філософського мислення та переваги над ораторством. І це дає привід для того, щоб саму риторику обміркувати через світло вчення про ідеї.
Тому друга менша частина твору якраз присвячена цьому завданню. У попередніх творах, якщо беремо до уваги «Горгія» Платон відкидає мистецтво ораторства оскільки у ньому помітна відсутність єдиного критерія яким є моральність. Якраз друга частина наповнена філософським інтересом і характеризує Платона як людину мислячу, істинного сина свого народу та епохи. Риторичне мистецтво у давньогрецькому житті мало важливе значення і тісно поєднані з ним література, мистецтво (панування своїх риторичних законів та правил).
У розвинутій «палінодії» Сократа міфу про душу приділена особлива увага, а також вимоги, пред’явлені оратору Сократом : оратор має знати істину, розчленовувати об’єднувати поняття, знати душу. Сократ описує розчленування душі на три частини, викладенням, стає все зрозумілим, в який спосіб людські душі принесли зі свого початкового існування знання про істину, отримавши можливість маси чуттєвого сприйняття зводити до єдиного цілого.
Алексей Д
