Походження
Фарисеї (від івр. «Perushim» – «відокремлені») з’явились як окремий рух після повстання Маккавеїв у 165-160 рр. до н. е. Вони були духовними нащадками хасидів — групи благочестивих євреїв, які виступали за чистоту віри. На відміну від аристократичних садукеїв, фарисеї представляли широкі верстви народу: ремісників, торговців, книжників.
Основні ідеї фарисеїв
Головною відмінністю фарисеїв було визнання авторитету як письмової Тори, так і усної традиції. Вони вважали, що Божий Закон — це жива система, яка потребує тлумачення та адаптації до нових історичних умов. Це дозволило юдаїзму розвиватись і зберігати свою актуальність.
Фарисеї вірили в:
— Безсмертя душі
— Воскресіння мертвих
— Існування ангелів і духів
— Божественну справедливість у потойбічному житті
Конфлікт з садукеями
Головними ідейними суперниками фарисеїв були садукеї — представники храмового священства та аристократії. Основні розбіжності між ними стосувались:
- Джерела авторитету: садукеї визнавали лише письмову Тору, тоді як фарисеї — і усні традиції.
- Потойбічне життя: садукеї заперечували воскресіння та безсмертя душі.
- Соціальна база: садукеї представляли еліту, фарисеї — народ.
- Ставлення до Риму: фарисеї часто критикували окупацію, садукеї співпрацювали з римською владою.
Внесок у розвиток юдаїзму
Фарисеї зробили ключовий внесок у збереження єврейської традиції:
— Створили інститут синагог
— Розробили систему рабинського тлумачення Тори
— Заклали основи Талмуду
— Зберегли юдаїзм як живу релігійну систему
Саме фарисейський підхід до релігії став основою сучасного ортодоксального юдаїзму. Їхня здатність поєднувати вірність традиції з гнучкістю тлумачення дозволила єврейській вірі пережити століття випробувань.
Іван Гудзенко
