Кохання з Орфеєм та весільна трагедія
Орфей, син музи Калліопи, володів настільки неперевершеним мистецтвом співу й гри на кіфарі, що навіть дикі звірі, дерева й каміння піддавалися його мелодіям. Коли він закохався в Еврідіку, між ними виникло почуття, яке стало уособленням ідеального союзу. Молодята вирішили побратися, проте їхнє весілля від початку було затьмарене передчуттям трагедії. Гіменей, бог шлюбу, прибув на церемонію, але замість благословення виголосив похмуре пророцтво, що цей шлюб не буде тривалим.
Пророцтво здійснилося швидко. Коли Еврідіка перебувала серед німф, її помітив Арістей. Він почав переслідувати дівчину, намагаючись заволодіти нею. Утікаючи від нього, Еврідіка випадково наступила на змію, чия отрута виявилася смертельною. Її життя обірвалося на самому початку сімейного щастя, залишивши Орфея в розпачі.
Подорож Орфея до царства мертвих
Горе Орфея було настільки глибоким, що він вирішив спуститися у світ мертвих, щоб повернути кохану. Зі своєю кіфарою він вирушив до річки Стікс, де зачарував співом перевізника Харона та жахливого триголового пса Цербера. Його музика торкнулася навіть сердець богів підземного світу. Аїд і Персефона, зворушені відданістю та скорботою Орфея, дозволили йому вивести Еврідіку назад у світ живих.
Однак було поставлено умову: дорогою Орфей не мав озиратися, доки не вийде з підземного царства. Пара рушила вгору, і коли вже залишалося кілька кроків до виходу, співець, не витримавши сумнівів, озирнувся, щоб пересвідчитися, чи дружина йде за ним. У ту ж мить Еврідіка, яка ще не встигла ступити за межу, зникла назавжди, повернувшись у володіння смерті.
Відчай Орфея після втрати коханої не мав меж. Він ще раз намагався випросити її повернення, однак цього разу боги лишилися непохитними. Життя Орфея завершилося трагічно: за однією з версій, його вбили жінки Фракії, обурені його відмовою від жіночого товариства після смерті Еврідіки. Лише після загибелі він знову возз’єднався з дружиною у світі мертвих.
Історія Еврідіки й Орфея стала однією з найвідоміших у грецькій міфології. Вона втілює тему вірності, трагізму людського кохання та нездоланності смерті. У культурній традиції Європи цей міф неодноразово переосмислювався, ставши основою для літературних творів, музичних опер та живописних шедеврів.
Іван Гудзенко
