Етьєн-Габрієль Мореллі: архітектор утопічного комунізму та його вплив на сучасні соціальні доктрини

Етьєн-Габрієль Мореллі (1717–1778) — одна з найтаємничіших фігур французького Просвітництва, чиї ідеї стали фундаментом для розвитку комуністичної думки. Незважаючи на обмежені біографічні дані (відомо лише, що він жив у містечку Вітрі-ле-Франсуа та працював учителем), його праці залишили глибокий слід у європейській філософії . Найбільш значущою роботою Мореллі вважається «Кодекс природи, або Істинний дух її законів» (1755), виданий анонімно, що спричинило дискусії про авторство — деякі сучасники приписували його Дені Дідро.  Однак саме цей трактат став ключовим для розуміння утопічного комунізму XVIII століття.

Теоретичні основи: від природного права до соціальної утопії

Мореллі розвивав ідеї, засновані на доктрині природного права та вченні Платона про ідеальну державу. Він поділяв історію людства на два періоди:

1. «Золотий вік»— природний стан, де панувала суспільна власність, рівність та взаємодопомога.
2. Державно організоване суспільство— епоха, яка, на думку Мореллі, викривляла закони природи через впровадження приватної власності, що призвело до соціальної нерівності, жадібності та «загальної чуми приватного інтересу» .

Його критику сучасного ладу можна розглядати як відповідь на філософію Шарля де Монтеск’є: на відміну від останнього, Мореллі стверджував, що будь-яка форма правління (демократія, монархія, аристократія) неминуче перероджується в тиранію, доки існує приватна власність.

«Кодекс природи»: конституція комуністичного суспільства

У своєму головному творі Мореллі запропонував детальний проект суспільства, заснованого на колективній власності та суворій регламентації життя. Три «основні і священні закони» його системи:

1. Скасування приватної власності— за винятком предметів особистого вжитку.
2. Гарантоване право на працю та утримання— кожен громадянин отримує засоби існування від суспільства.
3. Обов’язок суспільно корисної праці— відповідно до віку, здібностей і фізичних сил.

Мореллі також детально прописав 118 додаткових законів, які регулювали все: від одягу (однакова форма для молоді) до шлюбних відносин (примусовий шлюб у 15–18 років). Ця тотальна регламентація мала запобігти соціальним конфліктам і відновити «природний порядок».

Вплив на комуністичну думку: від утопії до практики

Хоча Мореллі не вважав революцію необхідністю (він покладався на освіту та законодавчу реформу), його ідеї надихнули покоління соціалістів:

• Гракх Бабеф— лідер «Змови рівних» — називав «Кодекс природи» «Біблією комунізму».
• Етьєн Кабета Луї Огюст Бланкі використовували концепції Мореллі для обґрунтування необхідності централізованого планування .
• Навіть Карл Маркс, хоча й критикував утопізм, визнавав внесок Мореллі у формування критики капіталізму.

Його праці також стали мостом між класичною філософією (Платон, Руссо) і сучасними соціальними теоріями, акцентуючи увагу на економічній основі суспільства як ключовому чиннику політичних процесів.

Критика та суперечності: між генієм і утопізмом

Мореллі часто звинувачують у наївному раціоналізмі. Його ідея про те, що «розумне законодавство» може усунути соціальні протиріччя, ігнорує складність людської природи та історичний контекст . Крім того, запропонована ним модель суспільства, з її жорсткою цензурою та обмеженням особистих свобод, нагадує тоталітарні режими XX століття.

Однак саме ця радикальність робить Мореллі ключовою фігурою для розуміння еволюції соціалістичної думки. Його праці демонструють, як утопічні ідеї можуть трансформуватися в політичні програми, навіть якщо їх реалізація супроводжується парадоксами.

Іван Гудзенко