Кондільяк був висвячений на католицького священика у 1740 році, однак його інтереси швидко зосередилися на філософії та науці. Його дружба з Жан-Жаком Руссо, якого наймав старший брат Кондільяка, Жан, стала важливим етапом у його житті. Переїхавши до Парижа, Кондільяк познайомився з енциклопедистами, групою інтелектуалів на чолі з Дені Дідро.
Його перші праці — «»Есе про походження людського знання» та «Трактат про системи»)— закріпили його позицію в літературних салонах Парижа. У 1752 році він був обраний членом Берлінської академії, а згодом опублікував свої найвідоміші роботи: «Трактат про відчуття» та Трактат про тварин»
У 1758 році Кондільяк був призначений наставником молодого принца Фердинанда Пармського, а в 1768 році обраний до Французької академії. Останні роки життя він провів у Флюксі, де продовжував працювати над своїми філософськими та економічними ідеями.
Філософія та психологія
Кондільяк був послідовником Джона Локка та розвивав ідеї емпіризму. Він вважав, що все людське знання походить від відчуттів, і наголошував на важливості спостереження та чуттєвого досвіду. У своїй праці » Трактат про відчуття» він поставив під сумнів доктрину Локка про те, що відчуття забезпечують інтуїтивне знання. Наприклад, Кондільяк сумнівався, що людське око природно правильно оцінює форми, розміри, положення та відстані об’єктів.
Він дійшов висновку, що все людське знання є перетвореним відчуттям, виключаючи будь-які додаткові принципи, такі як принцип відображення Локка. Ця ідея стала основою його натуралістичної психології, яка вплинула на розвиток французької філософії.
Логіка та мова
У працях «Логіка» (1780) та «Мова обчислень» (1798) Кондільяк наголошував на важливості мови в логічних міркуваннях. Він вважав, що науково розроблена мова, заснована на математичних обчисленнях, є необхідною для точного мислення та комунікації. Ця ідея стала передвісником сучасних підходів до філософії мови та логіки.
Незважаючи на свою натуралістичну психологію, Кондільяк залишався вірним своєму священицькому покликанню. Він підтримував віру в реальність душі, що не суперечило його філософським поглядам. Його ідеї стали основою французького філософського руху, відомого як «Ідеологія», який викладався у французьких школах понад 50 років.
Іван Гудзенко
