Ернест Ренан народився в невеликому містечку Трег’є в Бретані. Його раннє навчання відбувалося в церковному коледжі, де він отримав ґрунтовну освіту, що включала вивчення класичних мов, філософії та теології. У 1838 році Ренан отримав стипендію для навчання в семінарії Сен-Ніколя-дю-Шардоне, а згодом перейшов до семінарії Сен-Сюльпіс у Парижі. Проте, під час навчання він зазнав глибокої кризи віри, яка призвела до його відходу від Римо-католицької церкви в 1845 році. Ренан вважав, що догмати церкви суперечать висновкам історичної критики, але зберіг особисту віру в Бога, яку він називав «квазі-християнською».
Після відходу з церкви Ренан зосередився на науковій діяльності. Його ранні праці були присвячені історії релігії та філософії. У 1852 році він захистив докторську дисертацію на тему «Аверроес і аверроїзм«, в якій досліджував ідеї середньовічного мусульманського філософа Аверроеса. Ця робота принесла йому визнання в наукових колах.
У 1857 році Ренан опублікував збірку есе «Дослідження історії релігії», а в 1859 році — «Моральні та критичні есе». У цих працях він розвивав ідею про те, що релігія є важливим елементом людської культури, який потребує наукового дослідження. Ренан також критикував матеріалізм та нетерпимість Другої імперії, закликаючи інтелектуалів стати «бастіонами духу» та протистояти тиранії через інтелектуальне та духовне вдосконалення.
У 1860 році Ренан отримав завдання від французького уряду провести археологічну місію до Лівану. Під час цієї експедиції він вивчав фінікійські написи, які пізніше були опубліковані у праці «Фінікійська експедиція. Ці дослідження стали важливим внеском у вивчення стародавніх семітських культур.
Однак головним інтересом Ренана залишалася історія християнства. У 1861 році він разом із дружиною та сестрою здійснив подорож до Святої Землі, щоб зібрати матеріали для своєї книги про життя Ісуса. Ця подорож мала трагічні наслідки: його сестра Генрієтта померла від малярії, а сам Ренан важко захворів. Проте, він завершив першу чернетку своєї знаменитої праці «Життя Ісуса» у Лівані.
Життя Ісуса та релігійні суперечки
«Життя Ісуса» (1863) стала однією з найвідоміших праць Ренана, але також викликала гостру критику з боку церкви. У цій книзі Ренан представив Ісуса як історичну особистість, яка стала об’єктом народної уяви та міфологізації. Хоча праця не була найкращим історичним дослідженням, вона привернула увагу до проблеми походження християнства та його розвитку в контексті античної культури.
Після публікації «Життя Ісуса» Ренан був відсторонений від викладання в Колеж де Франс, але в 1870 році його повернули на кафедру. Він продовжив роботу над серією книг, присвячених історії раннього християнства, включаючи «Апостоли» та «Святий Павло». Ці праці стали частиною масштабного проекту «Історія походження християнства».
Ернест Ренан був не лише істориком і релігієзнавцем, але й філософом, який вважав, що наука та розум повинні бути основою для розуміння світу. Він вірив у прогрес людства через освіту та інтелектуальне вдосконалення. Його ідеї вплинули на багатьох мислителів XIX століття, включаючи таких літераторів, як Гюстав Флобер та Іполит Тен.
Іван Гудзенко
