Історія філософії, Філософія Відродження        10 Серпня 2017        333         Прокоментуй!

Еразм Роттердамський

Еразм Роттердамський  –  представник  західно-європейської  філософської думки, гуманіст, письменник  та науковець.

Народився  в  місті  Роттердам  восени  1466 року.  У  тринадцятирічному  віці  втратив  батька та матір.  Розпочав  навчання  у  Девентері. Юнака  запримітив  Агрікола, дивуючись незвичайним  його здібностям. За порадою тих, хто опікувався ним та свого друга,  двадцятирічний Еразм  вирішує  поступити в монастир, розташований  в Еммаусі.  У ньому  перебував  п’ять років. Спочатку  у ньому  виникало бажання  прийняти чернецтво,  проте  побачивши його реальний стан, змінив  свої погляди про нього.

Еразм Роттердамський

Викликав відразу і сам  вигляд  чернецтва:  сердечна сухість  монахів,  непристойні розмови,  об’їдання, пияцтво.

Він   приймає  сан  священика. На запрошення  Кентерберійського єпископа  повинен був їхати  з ним у Рим, але перше  ніж  той  збирався в далеку дорогу,  Еразм  за дорученням монастирського  керівництва  і отриманих ним  посібників з вивчення богослов’я  терміново відправляється  в  Париж.  Йому не  подобалося   викладання  у Паризькому університеті,  говорив  про  зіпсованість  глузду в богословів,  варварську мову,  грубість манер звернення, лицемірність життя,  отруйність слів, сердечну підступність. Відмовляється  від  чернецтва, займається  викладенням  приватних уроків  і літературною діяльністю. У творах  Еразма Роттердамського помітні  висміювання лицемірів, яких  вважав  огидними. Його  ім’я  стало відоме  в Англії  під час поїздки з  молодим вельможею, вихователем  якого  він  став. Зав’язав дружні відносини  з гуманістами – Колетою та Томасом Мором. Проживаючи  в Оксфорді добре засвоїв грецьку мову.

У  1449  році  Еразм  повертається  з Англії  до Франції,  проживає також  в Нідерландах,  продовжує наукову діяльність з   класичної літератури та богослов’я.  у світ вийшли його перші  твори, наприклад такі  як  «Прислів’я» .  Декілька років  проживав  в Італії,  завжди був прийнятий з честю в колі гуманістів.  Був запрошений  в Англію  королем Генріхом VIII, тут він  працює над   сатиричним трактатом «Похвала дурості» (1515).  У  ньому  мислитель  намагається  поставити як противагу усім  науковим  безглуздям та порокам  здоровий глузд.

У  Еразма  Роттердамського дурість  виступає богинею,  яка проголошує  похвальну промову  у честь самої себе, демонструє своє царство та підданих. У її підпорядкуванні   знаходяться   володарі,  убогі,  поети, оратори, юристи, а також філософи. Віриними слугами  дурості  є  монахи,  богослови-схоласти,  особи церковного сану.  Для монахів  невігластво вважається  благочестям, грязюка і жебрацтво – добродійствами,  тільки  через  кількість вузлів на поясі, колір мантії, величину  капюшона  забувають  християнські заповіді.  Гуманіст  водночас відкриває  справжню суть природи  чернецтва, вказуючи на Страшний  суд, відповідь  монахів, єпископів, пап перед Христом.  І досить доречними і сповненими глибокого смислу є слова Еразма. Він  говорить про реальну суть речей, оскільки  Христос  запитуватиме:   «Звідки ці нові євреї?  Я  обіцяв царство небесне  не тим, хто ходить  в чернечій сукні, читає молитви,  перебираючи чотки, а тим, хто звершує справи віри та любові ».  Також  він   піддає критиці  єпископів, які вже давно  забули про благо духовної пастви  і думають лише про одне – гроші, статки, розкоші, насолоди,  а папи  отримують  тільки розкіш та задоволення,  покладаючи труди та піклування  на  святих апостолів  Петра і Павла.

Еразм не прагнув  до якихось посад, полюбляв свободу  та наукове дозвілля.  У 1516 році  оселюється  в місті Базель. У ньому  займається друкуванням  грецького тексту Нового Завіту.  Ним  було  відновлено  текст  з допомогою використаних  рукописів ,обізнаності мови,  критичної проникливості,  порівняння  варіантів,  спеціальних пояснювальних  приміток  у виданні,  що  в результаті  вплинуло на подальший розвиток богословських досліджень. Перед ним  схиляли свої  голови  науковці з усієї західної  Європи, між Еразмом і  ними  проходило листування.

Важливими творами  цього періоду  виступають такі: «Розмови», що були написані  чудовою латинською мовою. У книзі подається  пояснення  багатьох  питань церковного, наукового, суспільного характеру. Гуманістом були ще написані  філологічні, богословські статті,  видані  класичні  письменники з вказаними примітками,  в тому числі примітки  до видань  творінь отців церкви. Завдяки Еразму  було  підготовлено  підґрунтя  для Реформації. Він ставив  науковий  та філологічний  інтерес  вище  за релігійний та догматичний,  відійшов від церковної реформи Мартіна Лютера.

Еразм думав, що  церковна  ієрархія не буде вдаватися до зловживань і діятиме помірковано,  в тім  цього не сталося. Він  ухилився від реформаторства,  не прийняв  в Базелі  утікача – прихильника  руху  Гуттена,  який  потім  докоряв  його. Противники реформації  розуміли, що  Еразм готує  серйозну зброю проти  Лютера.  Для того, щоб показати  свою відчуженість від  реформації,  пише  проти  вчення  Августина  про  напередвизначення , яке  прийняв  Лютер. Вище  вказані партії  вороже  ставилися  до Еразма, тоді ж  як католики вважали його за свого.

Він помер  влітку 1536 року.

Стрикалюк Богдан

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Пошук
Новий ресурс про християнство

Рубрики
Ми у Facebook